Глава 26

(Арсен): Ви навіть не уявляєте наскільки я був задоволений бачити те, як Мілка ревнує її... А цей ображений погляд? Так би і з'їв її:) А вона в мене з характером... Каріна стояла в повному шоці, повільно розжовюючи кожне слово моєї злючки.... Зрештою, я таки їй не байдужий, і це дуже тішить:)  Спустивши Каріну з небес на землю, я забрав свою дівчину геть... Прийшлось переконувати знову у своїх почуттях, і в мене це вийшло... Ніколи не стомлюсь казати те, наскільки я люблю її... Після всіх пар я відвіз свою дівчину додому, адже ще пообіцяв зустріч Антону... Я довго не міг відпустити її із своїх обіймів, та коли наважився це зробити, переконався, що вона зайшла до того будинку, а тоді із чистою совістю поїхав до свого друга... Як і завжди, він був у своєму гаражі. Ну звичайно, де йому ще бути? Допомігши йому трохи вдосконалити свого залізного коня, я почув його голос:
- Ну то що старий? Доповідай! Що там в тебе з тією "злючкою"? Все як і завжди? Чи ти нарешті наважився зізнатися їй? 
- Скажу навіть більше, Тоха... Ми тепер зустрічаємось!!!
- Ого, Арс я за тебе радий! Я ж казав, що між вами точно щось є.... Давай, гони інфу... Як ти їй зізнався? Діяв по доброму, старому плану? Романтична вечеря на даху? Свічки? Чи придумав щось оригінальніше? 
- Спочатку, попросив просто вдати мою дівчину, щоб познайомити з батьками...
- Ну старий, ти мене дивуєш... Звичайно з тебе такий собі романтик! - насмішкувато промовив Антон...
- Хто б казав... Та я зізнався їй того ж дня, проводжаючи додому.... І вона відповіла взаємністю...
- Ого... Навіть не здивуюся якщо ви вже цілувались? Чи не так? 
- Ага..- впевнено заявив я... Адже це була моя особиста перемога... Нарешті я зміг добитися своєї злючки.... Після короткої паузи я додав:
- Ти б бачив, як вона сьогодні поставила на місце Каріну. То було щось....
- Навіть так! Та вона в тебе вогонь! Арс, тобі точно пощастило... То коли ти вже нас познайомиш? Представиш свого найкращого друга? 
- Так.. Але якщо проявлятимеш до неї хоч якусь увагу, не подивлюсь навіть на те, що мій друг. Ясно тобі? - спокійно стверджуючи промовив я, на що Тоха тільки посміявся:
- А я думав, що це тільки вона ревнива. Не бійся, не потрібна мені твоя Міла... Взагалі, запитай чи має вона подругу? Нехай також приведе на знайомство... Можливо, вона така сама класна, як і твоя Міла...
- Ти як і завжди в своєму репертуарі Тоха... Тільки одні дівчата в голові... Гаразд, зараз напишу їй ..
Взявши до рук свій телефон я з великою впевненістю набирав текст своїй цукерочці:
"Мілко, ще не спиш? Як ти дивишся на те, щоб завтра після пар піти у кафе? Хочу познайомити тебе із своїм найкращим другом:) Якщо хочеш, можеш зарости і якусь свою подругу... То як, солоденька?" 
Все, залишилось чекати відповіді... І на моє щастя, воно прийшло досить швидко:
"Я тільки за... Гаразд, буде і подруга.. До завтра ." 
"На добраніч... Все, лягай спати! Солодких снів, Мілко!" 
"Ти також не затримуйся! І тобі солодких! Прийде до тебе у снах!"
"Чекатиму:)" - надсилаю останнє повідомлення, від чого на обличчі одразу ж сяє посмішка... Як же ж я її люблю:)  Мою радість помітив Антон, тому з хитрою посмішкою сказав:
- Так, по тобі видно... Твоя "злючка" точно не відмовила... А що там подруга? Також прийде?
- Міла сказала, що прийде...
- Прекрасного! Можливо і мені вдасться закохатись? 
- Знаєш брате, після всього, що трапилось зі мною, я впевнений, що тепер можливо все:) 
На цій фразі наша розмова добігала кінцю... Вже було достатньо пізно, а я пообіцяв Мілі, що також лягатиму спати... Не хочу засмучувати свою Мілку, якщо завтра буду ходити із синіми колами під очима... Вона в мене дівчинка з характером, ще й можу получити за це! Тому швидко зібравши свої речі, наостанок сказав:
- То що Тоха? До завтра!?
- До завтра, старий! - весело промовив Антон, також повертаючись додому..
  Через кілька хвилин я був у своїй квартирі.... Перед очима витала тільки її мила посмішка, та  її смарагдові очі... Ну а чії ж і ще? Точно не Карінині, які бажають тільки грошей... От у мене виникло бажання знову доторкнутись до вуст своєї Мілки, потрібно дочекатись до завтра..... Вже завтра я знову побачу свою солоденьку "злючку".