Глава 22

(Арсен): Проводжаючи Мілу на роботу в мене виник чудовий план, як вбити двох зайців одним пострілом... Щоб завоювати її, було потрібно втілити цей план у життя... Сподіваюсь, моя злючка погодиться на цю авантюру, інакше прийдеться вигадувати щось інше... Та хай там як, просто так я не здамся... Всеодно Мілка буде моєю:) Взявши машину я вирушив у дорогу, адже її зміна от-от мала закінчитися.. Буквально через кілька хвилин я чекав  її під дверима кафе... Саме в той момент із-за дверей визирнула Міла, і побачивши мене впевнено але з тієї самою ніяковілістю прямувала у мій бік... Я відчинив для неї двері та посадив у машину, на що вона віддячила мені своєю посмішкою, яка зводить мене з розуму... На один момент я навіть забув про свій план, та зрештою повернувся в реальність... 
- Ну то що? Про яке питання життя та смерті ти говорив? - з якимось хвилювання запитала дівчина, на що я одразу ж, видихнувши, відповів:
- Нуу, мені потрібно, щоб на цих вихідних ти зіграла роль моєї дівчини!
- Чекай! Твоєї дівчини? Зіграти роль? Для чого тобі це?
- Батько хоче одружити мене з однією багатенькою дівчиною Каріною, але проблема в тому, що я не люблю її та й одружуватись взагалі не хочу... Тому й набрехав, що маю дівчину і вже на цих вихідних з нею познайомлю..
- Угу, оце так проблема... Тобі явно не дуже пощастило..- з розумінням всієї ситуації промовила вона..
- Так.. То як? Ти допоможеш мені? В боргу точно не залишусь...
В той момент я побачив, що в дівчини різко змінився настрій, вона виглядала дуже засмученою, тому я наважився спитати:
- Міло з тобою все добре? Що з лицем?
- Просто...це не правильно... Я хочу тобі допомогти, але сумніваюся що ти захочеш дати мені роль своєї дівчини, якщо дізнаєшся про мене правду..
- Яку правду? - намагаючись вдати здивування сказав я... Адже насправді здогадувався про що саме вона говорить... І як я вже казав, це аж ніяк не вплине на наше із нею майбутнє... Сподіваюсь, що воно все таки буде:)
Не відводячи погляду від вікна, Мілана промовила:
- Я...я..з дитбудинку...Тому навіть на звичайну роль дівчини тобі краще вибрати когось іншого, щоб твій батько не засміяв та ще й не вигнав мене:( 
З очей моєї злючки покотилася сльоза,  яку я одразу ж витер із словами:
- Це не важливо... Ти не така як усі, і саме це мені дуже подобається у тобі.. Я радий, що ти змогла довіритись мені.. І обіцяю, я дам тебе скривдити, навіть батькові....
Навіть не обдумуючи я зупинив машину та розстебнувши пасок безпеки обняв свою опонентку, на що вона прошепотіла:
- Гаразд, я допоможу тобі - а потім після хвилинного мовчання додала- але з тебе гра на гітарі:) 
Після своїх слів вона одразу ж повеселішала, щоки ще досі були покриті рум'янцем, а на обличчі сяяла мила та легка посмішка. Ось такою вона більше мені подобається:) 
- Для тебе навіть серенаду заспіваю:)- сказав я, посміхаючись їй у відповідь 
- А ти взагалі в курсі, що серенаду співають для закоханих? Краще вже просто зіграєш мені кілька мелодій:)
Оо, буду мати собі на замітку... Ехх, якби ж ти знала, як я хочу заспівати цю серенаду для тебе та зізнатись у всіх своїх почуттях... Але поки що рано, все має йти за планом, не хочу зовсім налякати її..
- Аа, ну якщо так, то добре, хай буде і мелодія, головне щоб ти посміхалася..- промовив я, а після короткої паузи, навіть не подумавши додав:
- Ти дуже гарна коли посміхаєшся:)
На моє щастя Міла тільки посміхнулася та із великою сором'язливістю, зовсім тихенько відповіла:
- Дякую:)
Обожнюю коли вона так соромиться мене... З кожним разом вона все менше і менше нагадує мені ту злючку, з якою я познайомився вперше... І скажу вам чесно, це дає привід ще більше у неї закохуватися...