Глава 16

(Арсен): Було трохи незвично бачити Мілу саме такою... Її очі горіли здивуванням та нерозумінням того, що відбувається... Ні сліду, від тієї злючки з якою я познайомився... Зрештою ми з нею помирилися, та коли вона поцілувала мене у щоку, а потім втекла ніби нічого і не бувало, я був приємно здивований... Це було трохи несподівано, щось дивне в той момент я відчував, так хотілось відчути смак її губ на своїх... Скоро я збожеволію, гарантую вам... Мене ніби вдарило дурманом... Щоб це не було, але я хотів цього знову... Зрештою, я вирішив дочекатися її та підвезти додому, але як виявилось вона пішла набагато раніше, ніж я цього міг очікувати.. Але як? Я ж весь час був на подвір'ї? Прослизнула моя злючка... Сподіваюсь, вона не збирається уникати мене... Та короче це не важливо, не хоче бачитися, отже і не потрібно.... В той момент до мене подзвонив Антон:
- Ало, брате здоров.. Ну то, що? В нас сьогодні все в силі??
- Так, вже їду..
Якщо чесно, то я зовсім забув, що ми з Тохою мали піти до клубу та трохи розвіятися..  Тому сівши у машину, я швидко поїхав до одного з клубів, який за кілька кварталів від цього кафе... Тоха вже давно чекав мене біля входу:
- Ну нарешті, не пройшло і пів року... І тільки не кажи, що ти зависав із своєю "злючкою"??
- Майже...
- Ого... Давай, пішли, там мені все розкажеш...
Давненько я не був у клубі... Гучна музика, море народу, багато красивих дівчат, вже навіть встиг відвикнути від цього... Взявши собі мохіто, я почав розповідати про свій сьогоднішній день та про той поцілунок... Від чого у мого друга ширшала посмішка:
- Оуу, це вже щось... А ти що? Просто стояв як вкопаний??
- А що по твоєму я мав зробити?
- Тебе, що вчити треба? На побачення б запросив... Я так, втекла, хоче, щоб ти трохи за нею побігав, дівчата таке люблять...
- Тоха, яке побачення? Та й взагалі, вона не така як всі дівчата... Вона не схожа на жодну дівчину, яку я колись зустрічав .. Міла, якась особлива..
- О, брате як ти заговорив... Особлива?! Ця дівчина точно не така як всі, адже ще ні разу не вилазить з твоєї голови.. То ж визнай, Міла подобається тобі?
- Давай краще вип'ємо... Ми ж прийшли сюди відриватись, а не про дівчат говорити...
- Золоті слова старий, золоті слова - підтверджуючи це все, Антон випив ще один коктейль і погнав на танспол...
Згодом, я також приєднався до нього... Ця атмосфера свободи, як же ж я за нею скучив... Через деякий час, до нас приєднались троє дівчат, доволі симпатичних... Одна з них, Катя, якщо я не помиляюся, проявляла до мене занадто надмірну увагу:
- Красунчику, не хочеш пригостити дівчину коктейлем.?! 
Звичайно, я погодився, було не ввічливо відмовляти такій гарній дівчині.... Катя була стрункою блондинкою у коротенькій спідниці... Я пригостив її коктейлем, хоча здається, це точно був не перший її коктейль, бо вона одразу ж потягнулася до поцілунку... В той момент, в моєму образі змалювалась Міла. Але чому саме вона? Чому навіть в такі моменти вона лізе в мою голову?. Моя маленька злючка із смарагдовими очима та довгим волоссям... Вона посміхалась мені, але її очі знову були наповнені якось злістю та навіть розчаруванням... Ну звичайно, такою я ж її і уявляю, тому це не дивно:)  Не знаю чому, але в такий момент, коли до мене тяглась та Катя, я хотів, щоб на її місці була саме Мілка...Я зрозумів, що не хочу бачити жодну дівчину біля себе, окрім неї... Тому одразу ж відштовхнув блондинку із словами:
- Вибач, але мені подобається інша дівчина...
- Котику, вона не дізнається, обіцяю тобі..- зухвало промовляла вона, обхопивши мою шию своїми руками..
- Ти не зрозуміла, я люблю тільки її. Тому бувай...- відірвавши від себе цю божевільну, я попрямував до виходу..
Мене одразу ж наздогнав Антон:
- Хей, чувак, що вже сталося? Гулянка тільки починається!!
- Для мене закінчується..
- Це через цю блондинку? Що? Невже сказала, що ти їй не подобаєшся?
- Навпаки, навіть поцілувати хотіла...
- Оо, ну то в чому проблема...
- Не знаю..Сам не розумію... Просто не хотів...
- Аа, ну тоді все з тобою ясно!- впевнено промовив мій друг..
- Ти це про що, Тоха?- здивовано запитав я, хоча здається насправді я все прекрасно розумів..
- Це все через твою Мілу.. Вона настільки засіла у твоїй голові, що ти навіть не хочеш підпускати до себе інших дівчат... А знаєш, як це називають? Любов...
Не знаю чому, але я просто мовчав, обдумуючи кожне сказане ним слово.. Намагався розібратись, чи справді це так? Чи можу я закохатись у дівчину з таким характером як у неї? Чи подобається вона мені? Заперечити я це не можу, але й ствердити також.. Проте Тоха знову перебив моє мовчання:
- Правильно, думай, думай... Хоча тут і без цього все зрозуміло, брате ти закохався у свою злючку. А я попереджав, від ненависті до любові всього лиш один крок...
На цій фразі закінчився вечір... Я відвіз Антона додому, та й сам також поїхав до своєї квартири... Повністю готовий до сну, я лежав на ліжку обдумуючи сьогоднішні події... Чомусь сильно захотілось написати та побажати солодких снів для своєї злючки. Але була одна маленька проблема, в мене не було її номеру, тому я спробував знайти її акаунт в інстаграмі... На моє щастя, я дуже швидко знайшов її... Проте тут була всього одна фотографія... Дивно? Загалом більшість дівчат мають до тисячу фото, і то тільки в одному профілі... А тут, всього тільки одне, але на ньому вона дуже гарна... Задумливий погляд, рука торкається губи, а очі дивляться в далечінь... Зрештою, написати їй я зовсім забув... Точніше занадто довго дивився на цю фотографію, що заснув з нею в руках:)