Глава 14

Вже через кілька хвилин я сиділа на ліжку у кімнаті, пила чай, який приготувала мені Марія Степанівна, та тримала у руках той самий листок, який мав для мене знайти багато відповідей, та й взагалі мав дати зрозуміти мені те, чи пробачити його чи ні? Поруч зі мною сиділа Аня та здивовано споглядала на мене...
- Так, і на що ти чекаєш подруго? Відкривай давай... Я можу навіть вийти якщо хочеш...
- Та ні, будь зі мною... Можеш зробити для мене тільки одну послугу?
- Яку саме? 
- Відкрий це, і прочитай, бо я ще довго не зможу наважитись..- промовила я, даючи той папірець Ані..
Взявши його у свої руки вона відповіла:
- Ну ти й смішна, Міло... Ну давай, подивимось, що написав твій Ромео..
"Злючко, я знаю, що ти ображена на мене, але я і справді не хотів так називати тебе, а головне, насправді я так не вважаю.. Ти дуже класна, а ще  дуже гарно малюєш... Короче, вибач мені... Буду чекати твого пробачення Мілко:)
                                    Той самий, Арсен..
Р.S: Знаю, ти просила так не називати тебе, але для мене ти нагадуєш, смачненьку шоколадку Мілку, сподіваюсь шоколад більше не буде гірким.." 
Аня закінчила читати, чекаючи моєї реакції... А що я? Чесно? Я і справді зворушена. Здається він писав це щиро... Слухаючи це все, з кожним разом я ніяковіла все більше і більше. Дивно, навіть не образилася на Мілку. Справді це все дуже дивно...Але на диво, приємно:) 
- Блін, Міло, він в тебе такий романтик.. Ну точно, ти йому подобаєшся...- перервала мою мовчанку Аня..
- Та до чого тут романтик? Він просто так вибачається...
- Ну хай буде й так... Але всеодно, це все дуже романтично:)  Ну то як? Міло? Ти пробачила його? 
- Еммм...Нууу...гадаю, що так..  Було б дивно, якби після цього я не пробачила йому..
- Ну нарешті моя Міла спустилися з небес на землю... То визнаєш, що він тобі подобається?
- О ні, це точно ні.. Без мене..Він мені не подобається, аж ніяк..
- Яка ж ти в мене дурненька... От, я за тебе молодша на один рік, і по тобі бачу, що він тобі подобається, а ти як мала дитина поводишся і не хочеш прийняти цей факт...
- Аню, все, я тобі дякую, але йди спати, вже пізно... 
- Ага, і тобі солодких снів подруго, нехай присниться тобі твій Ромео...
  На дурниці Ані я нічого не відповідала, немає ніякого сенсу.. Вона всеодно буде триматись на своєму довгий час.. Одягнувши свою гарненьку піжамку, я накрилась ковдрою і майже одразу поринула у царство Морфея:) 
    Ранковий настрій був досить непоганим, я б навіть сказала, що чудовим... Зробивши свої ранкові процедури та легенький макіяж, я потягнулась до шафи, щоб обрати свій сьогоднішній лук... Якщо чесно, мій вибір знову припадав на джинси із звичайною футболкою, але краще не псувати нерви своєї Ані. Всеодно вона змусить переодягнути щось інше, а зараз в мене немає на це часу... Звичайно, багато одягу я не мала, але завдяки своїй роботі, змогла прикупити кілька нарядів для себе та Ані, вона для мене як сестра, тому для неї мені нічого не шкода:) навіть попри те, що інколи вона дуже мене бісить, але то таке:)  Оскільки на вулиці було дуже тепло, навіть спекотно, мій вибір зупинився на звичайних шортах чорного кольору та кремовому топі з трохи подовженими рукавами... Своє довге волосся заплела у високий хвостик, а доповнила образ сережками, які подарувала Марія Степанівна на моє 17-ти ліття..  Посміхнувшись собі у дзеркало, я хотіла вже йти та Аня зупинила мене із словами:
- Вай, подруго, ти це на побачення зібралася, чи як? 
- Аню, на яке побачення? Як і завжди, йду на роботу...
- Я просто хочу сказати, подруго ти вогонь... 
- Дякую Аню, гарного тобі дня:)
- І тобі... Арсен буде вражений, якщо побачить...
Мені хотілось сказати про зовсім протилежне, але тільки но я повернулась, Ані вже не було.. От, криса мала, втекла.. Причепилась як п'явка із своїм Арсеном.. Подобається? Не подобається? Яка взагалі різниця? Гадаю, з ним ми можемо бути тільки друзями, і то такими, що часто сваряться та інколи не переносять одне одного на дух... І тільки час від часу миряться та нормально розмовляють... Ось така дружба нас стосується, чи краще сказати нам підходить?! А не всі ці дурниці про кохання... Ну як можна закохатись в людину, яка тобі взагалі не подобається? І тільки не кажіть, що від ненависті до любові один крок, я в це ніколи не повірю!!!