Глава 3

Вже цілий місяць я була офіціанткою, і мені це справді подобалось... Я заробляла на своє життя самостійно, могла купити що тільки захочу, за власні гроші. І через це, я дуже собою пишалася... Та насамперед я прагнула заробити гроші на своє навчання... До школи я ходити не могла, проте навчалась самостійно, але з допомогою Марії Степанівної... Звичайно, знань у мене не багато, проте достатньо для того, щоб навчатись в університеті мистецтва. Так, можливо для когось це прозвучати занадто банально, адже як мистецтво зможе прогодувати мене та забезпечувати у майбутньому? Скажу так, мене байдуже. Головне, що я цього дуже хочу, я прагну присвятити своє життя мистецтву. Адже це єдине, що приносить для мене хоч якийсь сенс жити далі. 
Сьогодні у мене був вихідний, робота відміняється на день. І це чудово:) Довгоочікуваний відпочинок чекав на мене.. І як не дивно, мені захотілось помалювати на природі. Та перед тим я пішла збиратися. Оскільки на вулиці було дуже тепло, я одягнула свої улюблені шорти, чорний топ, та білу сорочку, яку завжди брала із собою, коли йшла малювати:)  Зібравши своє волосся у високий хвостик, я взяла свій мольберт та фарби і попрямувала до парку... Та перед тим, мені захотілося морозиво, і цього разу я могла його собі дозволити... Тримаючи свій шоколадний ріжок у руках я відчувала справжнє задоволення. Проте, це було не надовго. Якийсь придурок врізався у мене і моє морозиво опинилось на його футболці. Ну дякую..Я навіть не встигла його спробувати:( Юнак сердитим поглядом ніби спалював мене. Подивившись на нього, я помітила такі вже знайомі зелені очі, що в той момент горіли полум'ям. Так, це був той самий хлопець, з яким я зустрілась в кафе. Ну і за що мені це все??!
- Хей.. можна якось обережніше - промовив хлопець, а після короткої паузи, розглянув мене з ніг до голови і додав - Оооо, незграбо...Ти завжди на нормальний людей так кидаєшся? Тобі повилазило чи що? Ти знаєш, скільки коштує ця футболка?
- Та мені байдуже скільки вона коштує. Це ти налетів на мене, і це тобі повилазило, придурок...
- Як ти мене назвала?? Що найсміливіша тут знайшлася? Тобі краще вибачитись, а то.!
- А то що? Що ти мені зробиш? Ти думаєш, я боюся тебе? Та будь ласка, роби що хочеш, мені байдуже... Можеш навіть вбити за свою дорогоцінну футболочку, і так ніхто плакати за мною не буде, тому роби як знаєш...
З цими словами я просто пішла геть, залишивши того придурка у глибоких роздумах... Не знаю, чому я сказала саме це? Чому взагалі виправдовувалась перед ним? Але я сказала гірку для мене правду... Якби навіть в ту секунду, моє існування припинилось, то майже ніхто не б звернув на це увагу... Можливо тільки Аня та Марія Степанівна?! Вони єдині, які підтримують мене та й здається, що люблять .. Проте, з часом і вони б забули про той маленький інцедент. З моїх очей покотилась скупенька сльоза, яку швидко витерла, і сама подалась до парку... Видихнувши, я подумала,  мені потрібно трохи заспокоїтись та прийти до тями.. У парку я знайшла чудове місце, де було багато дерев, озеро ну і звичайно лавочка... Розмістивши свій мольберт, я взяла до рук фарби і почала малювати... Настільки захопившись маханням пензля, я навіть не помітила як хтось підійшов до мене, та стояв за спиною. Точніше, я все прекрасно чула, але не надавала цьому вагомого значення. Це ж парк, візити людей тут не випадкові... Проте я не зупинялась, та малювала далі:)
(Незнайомець): Ця дівчина і справді божевільна! Побачивши її вдруге за такий довгий час, було не найкращим. Гадаю, мені щастить на таких незграб як вона?!!! Ще й футболку мені забруднила, справжня дурепа! Але що вона мала на увазі, що ніхто не буде за нею плакати?! Дивна вона... Тільки зіпсувала мій настрій... Відчистивши пляму на своїй футболці, я вирішив піти до парку, у своє улюблене місце у ньому. Проте тепер воно було зайняте.. Ніі, це знову вона?!!! За що мені це все? Стоп! Що вона робить? Невже малює... Я вирішив підійти до неї трохи ближче. І просто закляк на місці... Малюнок був і справді неймовірним. Та й вона дуже вправно малює.. Вона так ніжно проводила пензлем на полотні, що мені і справді було важко відірвати погляд, який одразу ж перекинувся на її обличчя... Тепер воно було напрочуд спокійним, навіть визнаю, приємним. Не таким, як буквально кілька хвилин тому, сповненим здивування та злості.. Її смарагдові очі, зосереджено дивились на полотно, час від часу споглядаючи на пейзаж, який вона малювала... Зрештою, мій погляд зупинився на її вустах, які  навіть сяяли  легкою посмішкою.. Такі ніжні, і водночас здаються такими солодкими... Воу, що це зі мною??? Що за дивні думки? Божевілля якесь..
Мій малюнок був майже готовий... Але в той же момент, я почула знайомий голос:
- Не думав, що незграби вміють так гарно малювати... Я вражений..
- Та невже.. Ооо, тобі навіть вдалось відчистити свою футболку... Отже, не такий безнадійний, як я могла подумати?!!
- Ти дуже погано думаєш..- спокійно мовив хлопець...
- Я хоч вмію це робити, на відміну від тебе...- відповіла я, збираючи свій мольберт та фарби...
- Як хоч звати тебе, злючко??
- Мій принцип номер один: незнайомитись з придурками....
- Ну знаєш, не в моїх пріорітетах також, знайомитись із різними дурепами. Проте твоє ім'я незграбо, я хочу дізнатися....
- Перехочеш... Сподіваюсь більше ніколи не побачимось... Прощавай!
- Навзаєм.. Але якщо що, я Арсен...
- Мені байдуже! - майже прокричала я, бо була вже досить далеко...
Але у відповідь, ще встигла почути:
- Ще побачимось, злючко!
Оо, ні! Цьому точно не бути! Тільки через мій труп... Через деякий час, я повернулась "додому", де на мене вже чекала Аня...
- Ну то що? Як справи в моєї художниці? 
- Чудово.. Дивись, що я намалювала..
- Вавв, круто... Міло, це неймовірно гарно...
- Та не перебільшуй... Гаразд, я піду приляжу...
- В тебе точно все добре? Ти якась розлючена? - запитала Аня..
- Тобі здається. Я просто стомилася..
Я довіряла Ані всі свої таємниці. Але чомусь про зустріч з тим придурком, мені хотілось говорити найменше.. Та й не було про що говорити..Кого цікавить той Арсен та його зелені очі? Стоп, що? Міло, що за дурниці у твоїй голові? Чому я взагалі про нього згадую? Звичайнісінькій придурок. Хоча досить симпатичний та накачаний придурок... Міло, ти божевільна!!!