7 Погрози

​Обурена Вікторія вилетіла кулею з кабінету голосно бахнувши дверила.
--Він навіть не подивився мені услід,--мовила вона собі під ніс цокаючи підборами по довгому коридору. Але вона не пішла до виходу. Вона зупинилася в ніші біля ліфтів, де світло було приглушеним. Її дихання було уривчастим. Вона знала, що Олена скоро вийде.За кілька хвилин двері кабінету відчинилися, і Олена вийшла з папками в руках. Вона виглядала втомленою, але на її обличчі грала легка, м’яка посмішка — наслідок їхньої нічної розмови з Марком. Помічниця повернула в свій кабінет зібрала речі, взяла документи та вирушила до ліфту.Вікторія зробила крок із тіні, перегороджуючи шлях до ліфта.
— Радієш? — голос Вікторії був схожий на шипіння змії, та й сама вона виглядала не краще.
Олена зупинилася, міцніше притиснувши папки до себе.
— Вікторіє? Я думала, ви вже пішли. Когось чекаєте?
— О, я нікуди не йду, люба. — Вікторія підійшла впритул, обдавши Олену солодким ароматом своїх парфумів. — Ти думаєш, що ці нічні посиденьки щось означають? Що ти змогла його змінити? Подивися на мене.
Вона дістала телефон і швидко прокрутила галерею, показуючи фото, де вони з Марком були на якомусь світському заході: він обіймає її за талію, вони сміються.
— Він завжди повертається до свого кола. Ти для нього — лише розвага, спосіб розвіяти нудьгу між справжніми справами. Він належить мені, моєму світу, моєму статусу. А ти... ти просто пляма на його сорочці, яку він скоро відпере і забуде.
Олена відчула, як усередині все стиснулося, але вона не відвела погляду.
— Якщо ви настільки впевнені в собі, Вікторіє, то навіщо ви зараз стоїте тут і намагаєтеся мене в цьому переконати? Щасливим жінкам не потрібно нічого доводити в коридорах посеред ночі.
Вікторія замахнулася, ніби хотіла вдарити, але в останню мить зупинилася.
— Ти пошкодуєш про це, — прошепотіла вона. — Я знищу тебе так само легко, як він знищує своїх конкурентів. Насолоджуйся моментом, поки можеш. Бо фінал тобі не сподобається.
Ліфт дзинькнув і відчинився. Вікторія гордо зайшла всередину, залишивши Олену в порожньому коридорі. Олена залишилася стояти, дивлячись на цифри поверхів, що змінювалися. Слова Вікторії отруйними краплями впали в її душу.Вона струснула головою, правила пальто та натиснула кнопку ліфту.