1. Кавовий армагедон

Марк Вартанов високий брюнет з карими очима,перфекціоніст до мозку кісток. Очолює мережу готелів що дістались у спадок від батька.Його день розписаний по хвилинах, костюми коштують як авто, а серце закрите на кодовий замок після зради коханою в минулому.
Олена Мельник- гострий розум і ще гостріший язик. Блондинка з великими блакитними очима.Закінчила профільний ВНЗ з відзнакою, знає про готельний сервіс усе: від того, як вивести пляму з мармуру, до оптимізації податків. Зараз вона в скрутному становищі й терміново шукає роботу.

​Розділ 1: Кавовий армагеддон
Дощовий Київ , ранок понеділка, переповнена кав'ярня в центрі міста.Блондинка затиснута між чергою,яка не рухається та скляними дверима . В одній руці — папка з резюме, в іншій — велике лате. Вона дивиться на годинник: через 20 хвилин у неї співбесіда в невеликому хостелі за декілька кварталів звідси.Дівчина поспішає до виходу.Оголошення яке знайшла Олена стало останньою надією в пошуку роботи після отримання диплому, адже жоден пристойний готель не візьме випускницю без досвіду роботи, в квартиру,що орендує дівчина потрібно оплатити вже за минулий місяць.
— Обережно! — вигукнула вона, коли чийсь лікоть ледь не вибив напій з її рук.У цей момент двері кав’ярні з гуркотом відчинилися. Всередину влетів чоловік, який, здавалося, приніс із собою арктичний циклон. Високий, у темно-шоколадному розстебнутому піджаці, який ідеально сидів на його широких плечах та білій випрасуваній сорочці, він не дивився на людей — він дивився в екран свого планшета, паралельно щось різко вимовляючи у бездротовий навушник.
— Я сказав, що звіт по «Гранд-Отелю» має бути у мене на столі о восьмій, а не о восьмій тридцять! — карбував він слова. — Мені плювати на затори, нехай летять на гвинтокрилі...
Він зробив широкий крок вперед, саме тоді, коли Олену штовхнули.Хлюп. Світ на мить зупинився. Гаряча кава з сиропом «солона карамель» мальовничою хвилею перекочувалося через край стакана, приземляючись прямо на ідеальну білу сорочку та лацкан дорогого піджака незнайомця.
— Матір божа... — видихнула Олена, завмираючи з порожнім стаканом у руці.
Чоловік замовк на півслові. Він повільно опустив погляд на свої груди та рукав, де розповзалася величезна руда пляма. Планшет у його руці ледь не здригнувся від напруги. Він повільно підняв голову, і Олена зустрілася з поглядом очей кольору холодного еспресо.
— Ти... — процідив він так тихо, що в неї по спині пробігли мурахи. — Ти хоч розумієш, що ти зробила?
Олена відчула, як щоки спалахнули від сорому, але тон цього чоловіка миттєво викликав у неї відповідну реакцію. Вона не терпіла зверхності.
— Я? Це ви влетіли сюди, як танк на передову! — вона випрямилася, попри те, що її серце калатало десь у горлі. — Ви хоч бачите когось навколо себе, крім власного відображення в планшеті?
— Дівчино, — він зробив крок до неї, і Олена відчула аромат його парфумів: дорогий та пряний. — Цей костюм шили на замовлення в Мілані. Він коштує більше, ніж твій річний бюджет.
— О, вибачте, пане «Міланський шик». Я не знала, що разом із піджаком ви купили право збивати людей з ніг. Якщо ви такий багатий, то купіть собі трохи манер. Або окуляри.
— Манер? — він коротко, сухо засміявся, хоча очі залишалися крижаними. — У мене зустріч через десять хвилин, на якій вирішується доля мережі готелів, а я виглядаю так, ніби на мене знудило корову.
— Ну, принаймні тепер ви виглядаєте трохи «людяніше», — Олена зухвало посміхнулася, хоча всередині все тремтіло. — Солона карамель вам до лиця. Пасує до вашого характеру — такий же приторний і неприємний.Дівчина швидко дістала з сумки вологі серветки та взялася відтирати кавові плями.
Він на мить втратив дар мови від її нахабства. Його щелепи стиснулися так, що було чути скрегіт зубів.
— Сподіваюся, ми більше ніколи не зустрінемося в цьому місті. Для твого ж блага.
— Повірте, це моє єдине бажання на сьогодні! — кинула вона йому в спину, коли він, не дочекавшись відповіді, розвернувся і вилетів під дощ, ледь не знісши двері з петель.
Олена видихнула, дивлячись на свою папку з резюме. На ній теж була маленька крапля кави. Вона витерла її пальцем.
— Хам. Красивий, але неймовірний хам. Вона ще не знала, що за три дні цей «хам» сидітиме в кріслі навпроти, вирішуючи, чи дати їй шанс на кар'єру всього її життя.