2.2 Світ аристократії

Дерон Жек, стиснувши зуби, крізь них процідив: — Войхел, що ви тут робите?

— Я був поруч, отримавши сигнал про допомогу, і негайно вирушив сюди. Але що ви робите на нашій території?

— Я так само. Я отримав повідомлення, що на один із наших флотів напали: — Зі стиснутими кулаки, говорив він.

— Ви перебуваєте на територіях, які вам не належать, тому я вимагаю, щоб ви покинули її, — його голос був владним і спокійним.

Дерон кілька секунд мовчав, обдумуючи ситуацію: — Повертаємося назад.

Я дивився, як ворожий флот повільно розвертається, після чого покидає зоряну систему. Мій погляд був прикутий до флоту Матао Сіласа.

— Кинув свій хвіст, як тільки він став непотрібний: — Сівши в крісло, я відкинувся назад і важко видихнув, що нарешті все закінчилося.

— Ви капітан Ранхель Астель? — звернулися до мене з цікавістю.

— Так, я капітан Ранхель Астель: — Відповів я.

Голограма, що прийшла, почала розслаблено говорити: — Опустімо доречності, хочу сказати, що ви добре трималися до мого приходу.

— Що ви будете робити з флотом Матао Сіласа? — запитав я з цікавістю.

Після моїх слів настала тиша, але потім Войхел, зручніше вмостившись, відповів: — За законом, хто переміг ворога, того й трофеї.

Було помітно, як Войхел задумався, після чого продовжив: — У вас немає можливості забрати кораблі, до того ж є пошкоджені судна. Щоб трофеї не пропали марно, я можу їх забрати, і в замін заплатити.

— Яку суму ви мені запропонуєте? — спокійно відповів я.

— Я пропоную 55 мільйонів за боєздатні кораблі і 17,5 мільйонів за пошкоджені. Загалом 72,5 мільйона, округлимо до 73 мільйонів галактичної валюти.

Я деякий час думав: — Ви дуже щедрі, але якби ви не прийшли на допомогу, я б тут не стояв. Давайте 11 мільйонів галактичної валюти за бойові, а пошкоджені віддам безплатно.

— Якщо ви самі запропонували, я не можу не прийняти пропозицію. Зараз же переведу суму, — було видно, як рука Войхела доторкнулася до панелі.

За кілька секунд мені надійшло сповіщення: «На ваш рахунок переведено 11 000 000 галактичної валюти». Я повернувши погляд назад: — Я отримав гроші.

Голос став офіційним: — Гаразд, тоді перейдемо до діла. Ваше досягнення вже дійшло до вуст Його Величності, тому за ваші заслуги перед державою, за рішучість, сміливість і відвагу Його Величність хоче вас нагородити. Мені, Войхелу Аресу, надано право супроводжувати вас до столиці. Дане питання не підлягає обговоренню. Також для забезпечення безпеки прошу піднятися на мій флагман «Верон»: — Голос замовк, чекаючи на мою відповідь.

— Найт, приєднуйся до флагмана «Верон». — Спокійно говорю.

— Чи може мій флот також полетіти до столиці?

— Авжеж, ви маєте на це право. Тоді, поки ми будемо в столиці, мій флот візьме на себе ваші зобов'язання: — Спокійно відповівши на моє запитання.

— Гаразд. Найт і Дорн, ви залишаєтеся на борту і будете відповідати за флот. Тимчасово Найт буде головним, поки я з Аріаною будемо на борту «Верона».

За кілька хвилин мій флагман наблизився до «Верона», який був сереблистого цвета і у кілька разів більшим за мій. Після кількох секунд стиковки я з Аріаною стояв у коридорі, де вже на нас чекав Войхел Арес.

— Бачу, магнітний пол на вашому флагмані набагато ліпший. Мабуть, і одяг також набагато кращий: — Говорю з інтересом.

— Так, оскільки в космосі немає гравітації, доводиться використовувати одяг із феромагнітної тканини, тому якість дуже важлива для ефективної роботи. Ви і самі це розумієте, — На кілька секунд настала тиша, після чого він сказав.

— Гаразд, ви, скоріше за все, втомилися від усіх цих подій. Я надішлю вам карту корабля, на якій буде вказано маршрут до вашої каюти, а каюта Аріани буде поруч із вашою.

Після цих слів легким дотиком до браслета він надіслав карту.

— Ви дуже гостинні. Якщо буде потрібна допомога з нашим флотом, ви можете звернутися до Аріани, — спокійно сказавши, я відклонився і пішов до каюти.

Коли ми віддалилися, жіночий голос нарешті вимовив: — Капітане, тільки не кажіть, що ви взяли мене з собою лише для цього.

— Розцінюй це як навчання. Можеш щось дізнатися про організацію такого великого корабля й флоту, — спокійно промовив я.

— Гаразд-гаразд, ви капітан, не я. Виконаю як слід, — після чого жіноча постать віддалилася вперед.

За кілька хвилин я вже був перед своєю каютою. Коли я увійшов, переді мною постало просторе приміщення з виглядом на відкритий космос.

— Ліпша, ніж моя на моєму кораблі. Хоча не дивно, розміри корабля набагато більші за мій.

Після того як я кілька хвилин побув у кімнаті, я вийшов у коридор. Ідучи ним, звернув увагу на напис «Бар». Коли я увійшов, мене окликнули — це був Войхел Арес.

— Ранхелю, теж прийшов дещо випити? — сказав із келихом вина в руках.

— Ні, просто захотілося прогулятися.

Одним рухом він спорожнив келих, після чого, поклавши на барну стійку, той автоматично прибрався.

— Важко бути в космосі через стрес, а так можна хоч трохи розслабитися. Хоча це й не справжнє вино, та й через відсутність гравітації довелося замовляти спеціальні келихи, але ними рідко хто користується: — Сказав тримаючи в руках келих

— Багато хто звик до реторт-пакетів. І на кораблі не лише бар — зайнятися можна багато чим, — вставши, продовжив він.

— Гаразд, скоро буде вхід у підпростір. Ходімо на місток, — промовив, ідучи попереду.

Ми йшли коридором і за кілька хвилин опинилися на містку, який вражав своєю просторістю.

Сівши на місце, Войхел запитав: — Чи готовий флот до переходу в підпростір?

— Так, капітане, — пролунав чоловічий голос.

Доторкнувшись рукою до панелі, він промовив: — Всім на флоті приготуватися - за хвилину ми ввійдемо в підпростір. Ранхелю, можеш сісти он там, — вказавши на вільне місце.

За кілька секунд після того, як я сів, перед флотом виник вхід у підпростір.

— Входимо в підпростір, — вимовив Войхел.

За мить ми опинилися по той бік входу, і перед нами постала повна темрява, лише десь далеко можна було побачити кілька об'єктів.