- 21 -

Крик пугача за вікном примусив Максима виринути з роздумів і поглянути на старого, який якраз підвівся з-за столу, щоб додати їжі голодному вогню, що вкотре почав загасати.

- А інші доглядачі таких місць, де границя між світами стала занадто тонкою, у братства ще десь є?, - поцікавився юнак, коли лісничий повернувся за стіл.

- Можливо, цього я не знаю, - дід знизив плечима і, погладжуючи густу бороду, додав. - Колись орден був досить масивним, швидше за все, такі наглядачі раніше жили в самих різноманітних куточках світу... але, як ти знаєш, прокляті змогли сформувати свою імперію зла на нашій планеті і щось таке зробили, під час протистояння з мисливцями, що кров членів братства стала тихою і їх нащадки майже її не чують. Кажу майже, а не зовсім, бо поруч зі мною сидиш ти - живе підтвердження того, що не все втрачено і світ ще можна врятувати.

Мій прадід навчав батька і дідуся, а вони, в свою чергу, підготували нас з братом. От тільки так сталося, що Михась завжди більше цікавився реальним світом та наукою, а я марив легендами та, як йому інколи здавалося, вигаданими світами. Тому мій молодший поїхав в місто і став інженером, одружився, діток має, а я... я й далі вірю в слова своїх пращурів і тому зараз сиджу поруч з тобою, щасливий, як ніколи, що дожив до того дня, який показав мені справжню магію тієї істини, в яку я завжди непохитно вірив.

- Я не розумію, як так могло статися, що прояви нечистої сили закріпилися і змогли сформувати цілу імперію, - брюнет похитав головою, задумливо поглянувши на вогонь, який якраз злизував залишки кори з міцного поліна. - Мисливці ж завжди знищували їх, як тільки ті приходили до людей.

- На це питання не я маю відповідати, - зітхнувши, після короткої паузи, відповів чоловік. - Можу лише сказати, що не всі монстри звичайні хижаки, вони бувають дуже розумними і вміють згуртовуватися, розробляти плани та стратегії, реалізовувати їх... і, нажаль, не всі мисливці залишаються вірні основам та правилам братства.

Мені, звісно ж, розповідали різні історії, але все це більше було схоже на адаптовану для дитини інформацію, наче казку якусь переказували, а не те, що сталось насправді.

Тому, краще поговори про це все зі своїм наставником, як буде час. Він, здається, непоганий чоловік. Я бачив його досить недовго, нещодавно, он в тому дзеркалі, через яке ти прийшов сюди, він якраз тебе шукав. Тому я й знав, що ти маєш з'явитися саме в моєму будинку, коли цей лицар відшукає тебе в світі Слави, тому я й чекав тут усі ці дні...

Так, про що це я... а, так от, він видався мені дуже серйозним і розважливим мисливцем, який вміє слухати і робити висновки, враховуючи при цьому зацікавлення та потреби свого співрозмовника.

- Так, обов’язково потрібно буде поспілкуватися з ним про це все, - кивнув молодик і посміхнувся. - Добре, що ту імперію розвалили і тепер є шанс на відновлення нашого ордену.

- Розвалили політичне формування, щоб змити бруд та кров з рук тих, хто тепер, просто набагато обережніше, продовжує традиції своїх попередників, - хитнув головою старий. - Невже ти вважаєш, що з розформуванням того союзу і банальною зміною назви, уся нечисть самознищилася, особливо враховуючи те, що мисливців практично немає і боротися з цим породженням темряви доводиться самим людям, які не розуміють звідки в представників їх виду стільки жорстокості, лицемірства та інших недобропорядних якостей, які в такій комбінації та яскравих проявах непритаманні саме людям?

- Чому ж? Люди різні бувають і історія може нам багато про це розповісти, на прикладі тих же диктаторів та імператорів, - задумливо протягнув Макс.

- А ти впевнений, що то все були саме представники нашого виду і, що цю саму історію тобі розповіли правдиво, без корегувань і замулення істини задля розпалу ворожнечі між нами і створення непохитної віри в те, про що ти зараз говориш?, - вигнувши брову, тихо сказав лісничий, викликавши цим здивований погляд свого співрозмовника. - Отож, подумай якось про це.

- Виходить, якщо все так і є, нам потрібно продовжувати боротьбу!, - насупився молодик, стискуючи кулаки.

- А вона, хлопче, ніколи й не припинялася, - зітхнув дід. - Вже сотні років боронимо рідну землю, намагаємося віднайти правду і врятувати світ.

Навіть зараз, коли тобі здається, що наша цивілізація розвинулась до рівня свідомого і гуманного суспільства, зло знищує мільйони життів, продовжуючи годувати монстрів. І ця клята імперія, яка відіграє в цьому жорстокому породженні хаосу та смерті роль лідера, час від часу влаштовує наймасштабніші криваві жнива, які ми знову і знову зупиняємо.

Але, потрібно вірити, що вона таки згине, а ми з відчуттям виконаного обов'язку перед предками та нащадками, продовжимо добивати поодиноких монстрів, які боязко ховатимуться у темряві і вже навіть не намагатимуться диктувати світу свої умови.

Старий важко підвівся і зняв з вогню невеличкий казан, в якому ліниво мліли запашні трави, утворюючи ароматний чай. Він повернувся до столу і додав напій до горняток, які там стояли поруч зі свіжими пирогами з начинкою з смачних лісових ягід.

- Тепер в мене стільки запитань... але з усім цим потрібно спочатку розібратися у власній голові, а потім вже обговорювати з кимось, - тихо сказав брюнет, подякувавши перед тим щедрому господарю, і сіпнувся, наче пригадуючи щось важливе. - А на кого ми чекаємо? Якщо вранці цих гостей ще не буде, то я зможу збігати в село, щоб зателефонувати батькам?

Лісничий хотів відповісти, але раптом завмер з відкритим ротом, до чогось прислухаючись.

Надворі пролунав якийсь протяжний свист, схожий на голос лісового птаха. Через хвилину все повторилося, але значно ближче, ніж в перший раз. А втретє звук, здавалося, лунає прямо за дверима хатини.

- От і наші гості, - чоловік швидко підхопив рушницю і, з явною напругою поглянув на свого співрозмовника. - Ходімо. Прошу, контролюй себе. Не проявляй емоцій. Не підходь до неї, навіть якщо з якогось дива побачиш рідну душу, поки ми не переконаємось, що це безпечно і нас не вводять в оману. Я знаю, що ти мисливець, але... але не вбивай її, бо вона сама вийшла на контакт і...