- 10 -

Молодий чоловік напружено вглядався в серпанковий туман, який рухався дивними завихреннями, поволі сповзаючи з пагорба, і стелився долиною, що розляглася біля підніжжя розлогого дуба, який прихистив його вночі.

Перша радість від знайомства з новим світом, в якому були хоча б якісь матеріальні об'єкти, зникла. А от страх став впевненішим і, здавалося, заполонив кожну частинку тіла, примушуючи його залишатися в бадьорому стані до кінця ночі.

Максим так звик до того, що його організм нічого не вимагає, що всі сигнали, які той почав надсилати про втому, голод та інші потреби, звалилися на голову молодика рясним дощем, вибиваючи з колії.

Добре, що хоча б пошкоджень після бійки з гончаком не залишилось, лише проступив жовтий синець, який юнак розглядав з ліхтариком, намагаючись визначити причину його появи. В туманному переході між світами цієї травми, як і інших незручностей та пошкоджень, просто не було.

Навколишній світ в своїй плинній сонливості перед світанком здавався спокійним та захищеним, але Макс вже зрозумів, що це омана, яка може примусити заплатити високу ціну за таку безтурботність.

Спостереження знову дали результат і хлопець не проґавив червоні вогники, які з'явились неподалік.

Помітить його ця нечисть чи ні?

Хоча, таке запитання було марним, адже жива людина в цьому, напевно, порожньому світі була маяком, до якого тягнулися всі, хто тільки потрапляв в якусь умовно визначену зону поруч з нею.

Зітхнувши, Максим почав розмірковувати над тим, варто йому спускатися для двобою чи ні. Розгалуження гілок верхівки штамбу, між якими брюнет знайшов відносно спокійне місце для відпочинку, здавалося надійним укриттям, що обіцяло захист від істот, які не зможуть видертися вгору по стовбуру, але ж вони різні бувають і в такому місці явно не варто було очікувати чогось на кшталт відчуття абсолютної безпеки .

Цієї ночі Макс вже зустрівся з двома примарами, які прийшли з того ж боку, що й він (явно взяли слід ще в зоні туманної межі і переслідували його) та одним місцевим монстром, що віддалено був схожий на людину лише методом формування тіла: руки, ноги, голова, тулуб... з переплетених гілок, землі та листя.

Хлопець не второпав би, що йому робити з цією подобою земляного голема, адже чітких інструкцій йому не давали щодо таких істот, а в голові формувалися лише тексти з пропозицією зруйнувати амулет, через який господар-чародій керує своїм творінням або сказати магічні слова підкорення, що мали б зберігатися в роті або нутрощах цього монстра. І, зрозуміло, що все це видавалось проблематичним.

Врятувала банальна звичка, яка вже почала формуватися в тумані, постійно вловлювати енергетичні потоки, що витають навколо противника. Там на межі було важливо відстежувати джґути щупалець, які щоразу намагалися прилипнути до жертви.

Молодик випадково побачив, що всі нитки сили, що допомагають монстру рухатися, витягуючи енергію з землі, пробігають вгору до зони, в якій у людини знаходиться підшлункова. Тоді, не довго думаючи, він вдарив своїм мечем в цей своєрідний клубок і вийшов з короткого двобою переможцем, здивовано споглядаючи перетворення рухомої істоти на велику калюжу біля своїх ніг.

Спогади промайнули швидкими ластівками, які спробували допомогти Максу визначитися з варіаціями послідовності майбутніх подій, а вогники при цьому все швидше танцювали в його напрямку, підганяючи монстра до ймовірної здобичі.

Сутність мисливця вже активно сигналізувала юнаку, знайомим відчуттям наближення загрози, про присутність чогось небезпечного для живого організму.

Хоча вже минув певний час і молодик звик до цієї дивної реакції, яка, якщо подумати, проявлялась в нього ще з дитинства, все одно було дискомфортно відчувати себе чимось на кшталт рослини, що не може зійти з місця, але чітко сприймає тремтіння землі і енергетику руху наближення величезного стада буйволів, які так чи інакше можуть знищити її одним дотиком.

Під час короткотривалих розмов та навчання лицар розповів, що це одна з особливостей їх крові, яка допомагає в боротьбі з потойбічним навіть тоді, коли не можна побачити інші, більш матеріальні характеристики присутності істоти. Але від цього знання сприйняття реальності наразі не ставало простішим.

Раптом в тумані проступили обриси якоїсь незрозумілої форми, які почали дуже активно перебудовуватись в людську подобу.

Через декілька кроків нечисть явила себе молодому чоловіку і той насуплено почав розглядати її, пригадуючи інформацію, яку прочитав і отримав від наставника.

Загалом симпатична жінка, в довгій мокрій сорочці, до якої приліпилося якесь листя та пелюстки, видавала своє неприродне для людини походження величезним ротом з широкими губами, за якими, майже стовідсотково, можна було б розгледіти гострі зуби, і кінцівками, на яких пальці поєднували перетинки, що робило їх схожими на жаб'ячі лапи.

Як не дивно, її великі очі не були червоними, в них чітко вирізнялися залишки вибіленої блакиті, яка так часто вимивається в людей з віком або виводиться постійними потоками гірких сліз.

Молодиця покрутилася біля підніжжя, поглядаючи на крону дерева, і, промовисто обтрушуючи та розправляючи свій одяг, закинула довге світле волосся назад, дозволяючи своїй жертві насолодитися спогляданням стрункої фігури, яку очевидно використовувала в якості однієї з приманок.

Максим скривився, чітко усвідомлюючи неприємне сприйняття побаченого, адже комбінація жіночності та бридких частин тіла монстра, створювала коктейль з солодкого соку та багнюки з додаванням залишків розчавлених комах та слизняків. Такий точно ніхто не погодиться пити добровільно.

Зовсім несподівано тишу розірвало солодкоголосе муркотіння, що дивним чином перетворювалося на зрозумілий текст з обіцянками самих різноманітних благ від чуттєвої насолоди і чистого кохання до всемогутності та величезного достатку. До незрозумілого перетворення слів додалася ніжна пісня, яка підсилила ефект.