- 5 -

- Мавки... лісові діди... нічниці... скільки ж вас тут усіх зібралося, - Макс відклав мишку і важко зітхнув, ховаючи обличчя в долонях.

Він вкотре переглядав в інтернеті інформацію про міфологічних істот, але ніяк не міг знайти тих, з якими зустрічався. Так, в прочитаному траплялося дуже багато схожих елементів в характеристиках монстрів, але всі вони мали певні відмінності від тих, кого хлопець бачив.

Мавки не ходили по квартирах, та й зовнішність мали іншу, нічниці виявилися старими жінками, більше схожими на класичних відьом з казок, а самі чародійки в наш час здебільшого не жили в лісі і, звісно ж, не практикували перехід з малюнку на корі дерева в навколишній світ.

Світова мережа була переповненою самою різноманітною інформацією про нечисть і там легко можна було зустріти детальний опис кожного виду, багато малюнків, навіть систематизовані довідники-бестіарії з ієрархією таких істот.

Здавалося, що монстри мають свій окремий світ, який не набагато менший за людський, а на Землю вони приходять по своїх важливих справах чи через примус різноманітних чаклунів та демонологів, яких в сучасному суспільстві не менше, ніж було в минулі століття, коли магія вважалась більш реальною за ту ж саму нерозвинену науку, що лякала людей навіть більше за чари.

Інколи велика кількість інформації - більше зло, ніж її відсутність.

Молодик розумів, що в кожній легенді є якась часточка правди, але тисячі переказів старих історій спотворили їх так, що більшість з них вже можна було сміливо переводити в статус казок чи банальних фейків, які перекручували факти задля популярності мережевих ресурсів.

- Я мушу з цим розібратися, - прошепотів Максим, переглядаючи свої нотатки в блокноті, які він зробив за два дні активного пошуку інформації.

В цих записах він спробував класифікувати види монстрів, згідно з найбільш вірогідною та логічною інформацією, яка знайшлася на сайтах, що не просто набивали популярність, а більше акцентували увагу на дослідженні фольклорних елементів та правдивих переказах легенд.

Розподіл по місцевості та середовищу, в яких мешкають істоти, їх основних характеристиках, вподобаннях, методах боротьби з цією нечистю… все це вимагало клопіткої роботи, але аналітичні здібності юнака, які давали йому можливість прораховувати цілі системи, виокремлювати найбільш впорядковану та правдоподібну інформацію і працювати з великим обсягом даних, дозволили хоча б створити щось подібне на базові таблиці сучасного бестіарію і розписати найбільш вірогідні види, які могли б зустрітися йому в рідній країні.

Раптом, відкидаючи все на другий план, по шкірі пробігли мурашки, а всередині почав розгортатися клубок тривоги, який сигналізував про наближення чогось містичного та небезпечного.

- Що це... знову?!, - хлопець здивовано відмітив, що починає звикати до такої специфічної внутрішньої сигналізації, яку можна віднести до категорії інтуїтивних чи підсвідомих реакцій на появу нечистої сили.

Оскільки хвиля відчуття наближення йшла з середини квартири, Макс безпомилково повернув голову до дверей, підхоплюючись на ноги.

В слабкому світлі монітору йому все ж таки вдалося розгледіти чийсь досить дрібний силует, що нерухомо стояв на порозі його кімнати.

- Ти чому не спиш?, - поцікавився юнак, приглядаючись до сестри.

Вона знову не відповіла, продовжуючи мовчки спостерігати за братом.

Максим зітхнув і зробив декілька кроків до дверей, завмираючи після цього на місці.

Очі... очі Марічки почали ледь помітно світитися в темряві червоним кольором.

Напевно на це можна було б не звернути уваги (та він і не звернув би) якби не інтуїтивне попередження про небезпеку і підсвідомий пошук її проявів в навколишньому просторі.

Розглядаючи дівчинку молодик відмітив ще декілька дивних моментів: від малої розповзались ледь помітні тіні, схожі на щупальця або, якщо точніше, на якісь ліани, а тіло оповила темрява з зеленкуватим відтінком, в якій почали проблискувати сполохами світляки.

- Ні... ні, тільки не це!, - Макс, зневажаючи усі прояви загрози, кинувся до сестри, падаючи перед нею на коліна. - Що з тобою відбувається? Щось болить? Де? Скажи ж хоча б щось.

Марічка повільно підняла руку і обережно торкнулася до обличчя брата. При цьому молодий чоловік відмітив, що її пальці були холодними як лід... як кінцівка тієї істоти, з якою він стрибав через багаття в купальську ніч.

Через мить дівчинка ледь чутно зашипіла і відсмикнула руку, притуляючи її до грудей.

- Болить?, - ще раз запитав Макс, схвильовано розглядаючи обличчя сестри.

Мала хитнула головою, ще раз оглянувши свого співрозмовника, і відвернулась від нього, зробивши крок у напрямку своєї кімнати.

Раптом почулися кроки і коридор залило яскраве світло.

- Доню, ти чому не спиш?, - голос матері розірвав гнітючу тишу і перетворив містичний момент на звичайний, прибираючи прояви надприродного та повертаючи дівчинці людську подобу. - Макс, ти знову всю ніч вирішив просидіти за комп'ютером?

Ох, діти, відпочивати хоча б трішечки потрібно, а то режим зовсім зіб'ється і будете знову сонними мухами при світлі сонця сидіти.

- Так, мамо, вибач, - кивнув брюнет, підіймаючись на ноги. - Я якраз хотів відвести Марічку до її кімнати.

Жінка кивнула і відвела дитину до ліжка, повертаючись через декілька хвилин в кімнату сина.

- Ти мені поясниш, що з тобою відбувається?, - запитала мама, примощуючись в кріслі неподалік від Макса.

- Та нічого такого, - знизив плечами юнак, згортаючи вкладення на моніторі.

Він добре розумів, що наразі не можна розказувати батькам про всі ці пошуки пояснень побачених проявів надприродного та дивні підозри, які не мають явних підтверджень та більше схожі на активну роботу хворобливої уяви.

- Не знаю, мені все ж таки здається, що з вами щось відбувається, - жінка заправила чорне пасмо волосся за вухо і уважно подивилася сину в очі. - Точно не хочеш мені розповісти?