Так пахне мокре місто

Інга подивилася на труп чоловіка, який лежав у кущах лісопосадки, що знаходиться на краю міста і зазначила, що чоловік був одягнений у суворий брендовий одяг. Навколо бігали криміналісти з фотоапаратами та камерами. Блимали синім та червоним вогні на поліцейських машинах. Навіть викликали загін із собаками для прочісування місцевості. Але Інгу метушня навколо не відволікала. Вона зосереджено оглядала місце вбивства одного з найвідоміших журналістів країни, і вже зробила одне важливе зауваження:

— Ян, дивись, шарф, яким задушили чоловіка, і лінія задушення йдуть униз, тобто його задушила людина, яка була набагато нижчою за нього. А якщо врахувати, що вбитий теж не високого зросту, тоді висока ймовірність, що вбивця дівчина.

— Або карлик. — усміхнувся хлопець.

Інга зітхнула, стримуючи себе від кіношного закочування очей. Правду кажуть, що перші сорок років дитинства для чоловіка найважчі.

— Що говоритимемо журналістам? Їх тут уже цілий натовп злетівся. Усі хочуть першими зняти репортаж та запостити новину.

Дівчина обернулася у бік, де збиралися журналісти. Серед дерев за поліцейськими машинами маячили люди з камерами та мікрофонами.

— Треба зібрати всі дані, і тоді можна буде зрозуміти, що їм говорити, а що ні.

— Все одно треба кинути собакам кістку, інакше вони почнуть нас гризти.

Інга посміхнулася і обернулася до хлопця, який пив каву зі стаканчика.

— Сподіваюся, ніхто з них не чув цієї фрази, інакше вони будуть гризти саме тебе.

Вона озирнулася на всі боки і задумалася. Якщо не враховувати метушні і труп, що лежить поруч, то навколо було красиво. Земля, посипана килимом яскравого листя. Дерева, що горять жовтими та помаранчевими фарбами. Небо, затягнуте сірувато-синіми низькими важкими хмарами. Прохолодний вітер, що пробирається під одяг. Все говорило про настання осені.

— Кінологи знайшли…

Дівчина здригнулася від несподіванки.

— Ой, я гадав, ти чула, як я підійшов.

Вона відмахнулась.

— Продовжуй. Я задумалась.

— Кінологи йшли слідом убивці до траси. Звичайно, на трасі слід обривається, вбивця сів у машину. Але вони знайшли слід від взуття в багнюці на узбіччі, де місце, не засипане листям. Там уже знімають зліпок, фотографують.

— Ходімо, подивимось.

— Я сказав би, що це жіночий слід. Схоже протектор від черевика, але маленького розміру. Думаю, ти була права на рахунок «шерше ля фам».

На місці вже працювали криміналісти. Інга подивилася на чіткий відбиток у бруді і лінійку, що лежала поруч.

— Це тридцять шостий – тридцять сьомий розмір ноги, як у мене. Або хтось хоче, щоб ми думали, що вбивця дівчина, або (це швидше за все) дівчина.

— Або підліток.

Інга підняла брови і погоджуючись, покивала головою.

— Можливо.

З місця злочину вони поїхали до ділянки шукати інформацію. Інга читала про журналіста та задумалася над його фото в інтернеті. Худорлявий чоловік п'ятдесяти трьох років із повністю сивим волоссям із дивною, старомодною зачіскою, на всіх фото був серйозним. Він строго одягався, суворо і похмуро виглядав. Співпрацював з багатьма телеканалами, часто виступав на радіо, його викриття та розслідування з'являлися в багатьох газетах, останнім часом він вів свій ютюб канал, який набирав популярності. Він перейшов дорогу і зіпсував репутацію багатьом. Його любили прості люди та ненавидів бомонд. Його міг убити будь-хто.

— Хто ж тебе прибив, Ігоре Петровичу? — сказала Інга, крутнувшись на стільці з боку на бік.

До кабінету зайшов Ян, але перед ним зайшли його жарти.

— Що ведеш розмови з духом убитого? — усміхнувся хлопець. — Як люди зі справи про ноги.

— О, не нагадуй. — позіхнула Інга, — ти після цієї справи мене кликав у ресторан, здається навіть на побачення, але ми так нікуди й не пішли, бо знову когось убили, треба було їхати на виклик, а потім знову і знову, і знову.

Інга казала це не в дорік Яну, але відчула, як настрій обох з'їхав з гірки в самий низ. Інзі подобався Ян, а Яну подобалася Інга. Вони добре знаходили спільну мову на роботі. Але дівчину долали сумніви. Вона завжди була надто зайнятою для стосунків. Їй не хотілося змішувати особисте життя та роботу. Вона жила своєю роботою та любила її. Вона була однією з найкращих слідчих міста. Інга сумнівалася. Напевно, Ян теж це відчував, тож ходив кругами і намагався натякнути дівчині про свою симпатію дуже обережно. Занадто обережно, що додавало Інзі ще більше сумнівів.

— Я почитала в інтернеті про журналіста, і в мене склалося відчуття, що його міг убити буквально будь-хто. — перебила не приємне мовчання дівчина.

— Я теж так подумав, бо дивився деякі ролики з його каналу. Він часто займався розслідуванням дивних справ та викривав корупційні схеми депутатів та бізнесменів. Нещодавно був випадок, коли він викрив схему поліцейських, які брали хабарі. Декілька голів злетіло за це. Може це наші?

— Тоді це дуже хрінова справа. І я не хочу за неї братися. Я реально не хотіла б у ці розбірки лізти. Треба уважно вивчити його записник і зрозуміти, над чим він зараз працював. Якщо ти іноді його ролики на Ютюбі дивився, не пам'ятаєш, чим він займався зараз?