Частина 4. Колекціонер правди.

«Коли лишиться лише одна істина, вона обернеться зброєю масового знищення.»
— Еллі Вард

Вбивство перше.
Мікростудія на околиці міста. Знайдено мертвим блогера Олексія Громова — екс-журналіста, який видавав цикл власних розслідувань під грифом «Реальність — багатоголоса».
На ньому були навушники.
На стіні, виведена чорним:

“Лише істина. Все інше – луна.”

Вбивство друге.
Письменниця-фантастка Рута Казар.
Відома творами, які змішували казкове мислення з філософією реальності.
Її тіло знайдено в бібліотеці, навпроти власного запису на камеру:

«Наша правда — завжди одна з багатьох. І це — нормально.»

Запис зупинено раптово. Поруч — та сама фраза.
Символ KODE: ◼ (єдність).
Змальований кров’ю.

Медіа мовчать.
Фонд Редакторів Світу заперечує причетність, але запускає кампанію:

“Правда — це простір для злагоди, а не для хаосу.”
Водночас — блокує всі сайти й архіви вбитих авторів.
Цифрова смерть слідом за фізичною.

Еллі б’є на сполох:
— «Вони усувають не “фейки”, а людей, які мали сумнів.
А сумнів — це те, що відрізняє реальність від догми.»

Едвард працює з аудіозаписами й цифровими залишками архівів.
Він знаходить парадоксальну закономірність:
Усі жертви використовували складні метафори, в яких одна подія мала кілька інтерпретацій.
Колекціонер, вочевидь, бачив у цьому загрозу цілісності “єдиної наративної лінії”.

— «Для нього багатозначність — вірус, що роз'їдає порядок», — каже Едвард.

Наступна мішень — художниця-ілюстраторка, яка малює “деконструйовані казки”.
Еллі встигає зв’язатись із нею.
Разом організовують виставку, де з кожною картиною ідуть коментарі глядачів — суперечливі, протилежні.

У фіналі: одна робота, порожня. Під нею напис:

«Це теж інтерпретація.»

Колекціонер з’являється. Але не вбиває.

— «Це… шум?» — питає Еллі.
— «Ні. Це — дзеркало», — шепоче він і тікає.

Висновок Едварда:

«Колекціонер не лише фанатик. Він — наслідок.
Він — дитя однієї правди.
І допоки світ боїться множинності,
він не буде останнім.»