Частина 2: Мережа спогадів.

«Пам'ять – не сховище минулого. Це арена боротьби.»
— Еллі Вард

Ранок у класі.

Еллі перевіряла дитячі малюнки на тему "Мій перший спогад".
Більшість дітей намалювали знайомі речі: мамині обійми, домашніх улюбленців, дитячий садок. Але один малюнок примусив її зупинитись.

На ньому була зображена дитина... всередині екрану.
А навколо — стерті обличчя та написи: "Інша була я. Іншу пам'ятаю."

Підпис: Марта, 10 років.

Еллі вирішила поговорити з нею після уроків.

— «Марта, розкажи мені про свій малюнок. Ти справді це пам’ятаєш?»
Дівчинка зам'ялась, а потім сказала тихо:
— «Я пам’ятаю себе як Софію. Я жила в іншому місті. Я не була єдиною дитиною. Але мама каже, що це все вигадка. А в телевізорі показали, що пам’ять іноді "очищається" для мого ж добра.»

Еллі похолола.

Тим часом, Едвард спостерігав дивний феномен.
У форумах людей, які пережили "казкові епізоди", з’явились повідомлення:

• «Я не пам’ятаю, як звати мою першу вчительку.»

• «Мої старі фото — порожні. Я є, а обличчя — зникло.»

• «Я певен, що жив в іншій країні. А тепер — всюди новини, що ні.»

Розслідування приводить до одного джерела:
Нова платформа ReMemora, що рекламує себе як «асистент для збереження спогадів».
Але насправді вона використовує алгоритми машинного навчання для "оптимізації пам’яті користувача згідно з офіційною історією".
Фонд Редакторів Світу просуває її під гаслом:

«Пам’ятай краще. Забудь болісне. Пам’ятай правильне.»

Еллі повертається до Марти.
— «А що ти бачиш, коли закриваєш очі?»
— «Мій будинок. Той старий. І ще… я знала, що щось не так. У телевізорі — не моя історія. І я вирішила намалювати свою. Бо малюнки поки що не редагують.»

Еллі обійняла дівчинку. Це був не просто збій. Це був опір у найчистішій формі.

У квартирі Едвард пише на дощці:

❌ Пам’ять — вже не доказ.
✅ Пам’ять — поле для колонізації.

✔ Контрдія: самозбереження через зовнішній слід — щоденники, малюнки, аудіо.
✔ Новий проєкт: “Фонд вільної пам’яті”.

Цього разу вони воювали не з монстрами казок.
А з машиною, яка переписує саму людину — аби вона ніколи не запідозрила, що була кимось іншим.