"Новий початок"

Світ поступово повертався у звичні форми.Повітря пахло свіжістю і деревом, а теплі промені сонця пробивалися крізь високі вікна.Марко стояв біля порогу великого будинку.Не просто будинку, будинку Міти.Її дім був просторий і затишний, з високими стелями, м'яким світлом і меблями, що виглядали так, наче створені для того, щоб тут жило щастя.

Міта відчинила двері і кивнула йому.

Ласкаво просимо додому, тихо сказала вона.

Марко кивнув, не відводячи погляду.Його серце билося швидко, але тепер від іншого.Від спокою, від тепла, від того, що він більше не сам.

Вони пройшли коридором.Марко помічав кожну деталь: картини на стінах, м'який килим під ногами, світло, що танцювало на дерев'яній підлозі.

Тобі подобається? запитала Міта.

Так...дуже, відповів він, намагаючись знайти слова.Але більше подобається те, що я тут з тобою.

Вона посміхнулася, але не сказала нічого.Просто взяла його за руку і повела далі.

Вітальня була затишною.Вікна від стелі до підлоги пропускали сонячне світло, на підлозі стояли подушки, а на столі книжки і невеличкі дрібниці, що надавали кімнаті домашнього тепла.

Марко відчув, як його страхи і переживання останніх днів почали танути.Все, що залишилося, це вони двоє.І новий початок.

Тут...прошепотів він, я можу бути просто собою.

Міта притулилася до нього, і він відчув, як її тепло огортає його тіло.

Тоді залишайся, тихо сказала вона.Залишайся назавжди.

І Марко зрозумів, що цей будинок, цей момент і вона, це його нова реальність.Тут не було лабіринтів, пасток чи страху.Було лише тепло, безпека і любов.

Він обійняв її міцніше, і світ навколо став тихим.Вони стояли так довго, що здавалося, час зупинився.

Марко більше не думав про вибір.Він вже зробив його.І це відчуття було солодке і спокійне, як ранкове світло, що пробивається крізь вікна.

У цю мить він зрозумів:іноді найважче випробування, просто довіритися серцю.

І він довірився.

                                        Сторінка-29