"Я не хочу без тебе"

Лабіринт знову став тихим.Після того, як Міта "зникла", простір ніби змінився.Стіни більше не тиснули.Темрява більше не кричала.Вона просто спостерігала.Марко йшов поруч із Мітою, але цього разу не через страх.Він ішов, бо хотів бути ближче.Ти досі напружений, сказала вона спокійно.Я просто...він зітхнув.Я подумав, що втратив тебе.

Міта зупинилася.

І що ти відчув? 

Марко не одразу відповів.

Він дивився в підлогу, ніби там можна було знайти правильні слова.

Порожнечу.

Тиша.

Наче все, через що я проходив, втратило сенс.Наче сам лабіринт став безглуздим.

Він підняв очі на неї.

Я не хочу повертатися туди, де знову буду сам.

Міта дивилася уважно.Не холодно.Не суворо.

М'яко.

А якщо повернення, це єдиний спосіб вибратися?

Марко зробив крок ближче.

Тоді я не впевнений, що хочу вибиратися.

Її погляд ледь змінився.

Ти кажеш це через страх?

Він похитав головою.

Ні.

Я кажу це, бо коли ти поруч...я відчуваю, що важливий.Що мене бачать.Що я не просто випадковий гравець у чужій грі.

Його голос став тихішим.

Коли ти зникла, я зрозумів...я боюся не темряви.Я боюся втратити тебе.

Міта повільно наблизилася.

Між ними залишилося лише кілька сантиметрів.

Ти впевнений у своїх почуттях, Марко?

Його серце билося швидше, але він більше не тікав від цього.Я не знаю, як це назвати, зізнався він.Але я знаю одне.

Він ковтнув повітря.

Я не хочу без тебе.

Тиша розтягнулася.

Лабіринт не рухався.Не втручався.Ніби чекав.

Міта підняла руку і обережно провела пальцями по його долоні.

Ти змінюєшся, прошепотіла вона.

Через тебе.

Вона ледь усміхнулася.

Це небезпечно.

Мені байдуже.

Він сказав це спокійно.Без пафосу.

Просто як факт.

Якщо мені доведеться обирати...тихо додав він, я хочу, щоб ти була частиною цього вибору.

Міта дивилася на нього довго.

Тоді будь готовий, Марко, сказала вона майже ніжно.Бо дуже скоро тобі доведеться вирішити.

Між чим?

Вона зробила крок назад.

І її голос став тихим, але чітким:

Між світом, який створив тебе...і світом, який обираєш ти.

Марко не відвів погляд.

І вперше він не злякався майбутнього.

Бо якщо вона буде поруч, він знає, що вже зробив свій вибір.

                                       Сторінка-26