"Тримай мене у хаосі"

Марко ступив у наступний коридор, і відчуття небезпеки стало майже фізичним.Стіни пульсували, немов серце лабіринту, а повітря, стискало грудну клітку.Він відчував, як тіні його страхів повзають навколо, готові кинутися на нього.Не бійся, почувся голос Міти поруч.Її рука торкнулася його плеча, і тепло її дотику знову дало трохи сили.Але ти мусиш зрозуміти, що навіть я не можу забрати твої страхи.Тільки показати тобі, що ти можеш їх подолати.Раптом коридор наповнився образами минулого.Марко побачив сцени, які хотів забути: моменти, коли зрадив довіру друзів, коли боявся сказати правду, коли відступав перед труднощами.Вони крутилися навколо нього, шепотіли його провини, і тиск став нестерпним.Я...я не можу...тихо промовив він.Ти можеш, сказала Міта, її руках обвила його талію, притискаючи трохи сильніше.І я буду поруч.Завжди поруч, навіть якщо ти впадеш.Марко відчув дивне поєднання страху і тепла.Її присутність підтримувала, але одночасно нагадувала:він у її владі.Чому ти так робиш? запитав він, дивлячись у її очі.Чому змушуєш мене страждати? 

Бо я люблю тебе, відповіла Міта тихо, і я хочу, щоб ти став сильнішим.Навіть якщо це боляче.Марко зрозумів, що ця гра випробовує не лише фізично.Вона перевіряє його душу, його серце і його рішучість.Кожна її дія, одночасно допомагала і випробувала, ніжність і страх.Перед ним з'явився новий виклик: вузький міст, що висів над прірвою.Він тримався лише за тонкі канати, які хиталися від найменшого дотику.Марко...Міта з'явилася поруч, її руках торкнулася його, крокуй.Я тримаю тебе.Він ступив на міст, а темрява під ногами ожила, перетворившись на рухливу рідину, яка прагнула затягнути його.Тіні його страхів стрибали навколо, а голоси минулого кричали:

Ти впадеш!

Ти слабкий!

Ти не зможеш!

Але дотик Міти підтримував його, і її слова проникли глибоко в серце:Навіть у хаосі, Марко...ти не сам.І якщо ти зробиш крок...я буду поруч.Марко зібрав усю рішучість і зробив крок уперед.І той момент він відчув, що навіть серед страху і хаосу існує щось справжнє:тепло її любові, яке дає йому сили йти далі.

                                  Сторінка-11