"Любов серед тіней"

Коридор розкрився перед Марком, як живий організм.Темрява тягнулася зі стін, а повітря стало густим, немов його тиск міг розірвати груди.Марко...прошепотіла Міта, з'являючись з темряви на відстані витягнутої руки.Її очі блищали холодним світлом, а посмішка була одночасно ніжною і небезпечною.Що ти хочеш від мене? спробував спитати Марко, але слова зломалися на середині.Ти повинен зрозуміти, що навіть коли гра робить тебе слабким, я тут, сказала Міта, і її руки торкнулися його плечей.Я тримаю тебе, навіть якщо ти цього не бачиш.Марко відчув дивне поєднання тепла і страху.Її присутність давала спокій, але одночасно нагадувала, що він у повній владі Міти.Він не міг зробити кроку без її дозволу, але відчував, що хоче йти далі.Раптом перед ним з'явилися ілізії, величезні тіні, що прийняли форму його близьких людей.Вони шепотіли його провини, звинувачували, що він залишив їх у небезпеці.Ти повинен вибрати...тихо сказала Міта.І пам'ятай, що я поруч.Я не дозволю тобі впасти.Марко відчув, як холод пробіг по спині, але її дотик заспокоїв трохи розум.Я...я боюся... прошепотів він.Це нормально, сказала Міта, нахилившись ближче.Її лице було так близько, що він відчув її подих.Страх робить тебе живим.І я люблю тебе за те, що ти ніколи не здаєшся.Слова Міти проникли глибоко в його свідомість.Страх залишався, але тепер він поєднувався з дивним відчуттям близькості.Марко відчув, що навіть у цьому кошмарі є щось справжнє її присутність, її турбота, її почуття.Тіні навколо почали шепотіти голосніше, але Марко більше не відчував безсилля.Він зібрав усю рішучість і зробив крок уперед, а Міта йшла поруч, підтримуючи кожен його рух.Добре, Марко...промовила вона, тепер ти зрозумів, що я завжди поруч.І навіть у цьому хаосі є щось, що варте боротьби...

Мене.

Марко зрозумів, що кожен крок далі це не лише боротьба з грою, а й із самим собою.І що любов Міти, навіть у цьому страшному світ, стає його опорою.

                                   Сторінка-9