"Вибір без виходу"

Марко стояв у вузькому коридорі, де світло біля стін мерехтіло, а темрява у центрі здавалася живою.Перед ним на підлозі лежало два об'єкта: маленька іграшка, яку він колись подарув сусідській-дитині, і старий щоденник, що належав його найкращому другові.Що це? прошепотів Марко.Вибір, відповіла Міта з темного кута.Вона стояла спокійно, майже непорушно, але її очі пильно слідкували за кожним його рухом.Обери.Одне ти залишиш.Друге...зникне назавжди.Марко підняв іграшку.Вона нагадувала про щасливі моменти, які він давно забув.Щоденник про дружбу, довіру, секрети, що він обіцяв берегти.Я...я не можу...сказав він, голос зривався.Ти мусиш, тихо сказала Міта.Її голос не містив гніву, лише холодну впевненість.Він подивився на об'єкти.Ігршка світилася слабким золотим світлом, щоденник холодним блакитним.Марко відчув, як у грудях стискається клубок провини і страху.Якщо я оберу іграшку...подумав він, я зраджу дружбу.Якщо щоденник...думка не давала спокою, я втрачу щасливі спогади.Тиша розтяглася над ними, як темний туман.Силуети минулих образів з'явилися знову на стінах:його друзі і дитина, що сміялася, дивилися на нього беззвучно, їхні погляди тиснули сильніше, ніж будь-яка фізична сила.Це лише перша гра, Марко, промовила Міта.Кожен твій вибір тут буде важким.І ти мусиш навчитися приймати наслідки.Марко закрив очі.Він відчував, як холод проходить через тіло.Страх і суміш провини затиснули його серце.Його руки тремтіли, але він зробив крок уперед.Він схопив...щоденник.Ні! крикнув хтось із образів на стінах, і звук лунав так, ніби ріже повітря ножем.Іграшка зникла в тонкому світлі, залишивши після себе лише порожнечу.Міта наблизилася.Вона нахилилася, і її холодний подих торкнувся вуха:Добре, Марко...ти обрав.Тепер ти розумієш, що жоден твій вибір тут не є легким.Коридор почав стискатися.Стіни знову ожили, а темрява поглинула його ноги.Марко відчув, як страх стає фізичним тисне на груди, змушує дихати швидше.Кожен крок, кожне рішення...додала Міта, змінює твою реальність.І лише пройшовши це випробування, ти дізнаєшся, чи зможеш залишитися собою.Марко зрозумів одну страшну річ:Гра не просто перевіряє його страхи.Вона перевіряє його душу.І він ще не знає, чи вистачить йому сил, щоб пройти далі.

                                          Сторінка-6