"По той бік екрана"

Монітор спалахнув.Марко Вельд не пам'ятав, коли натиснув "Start".У кімнаті було тихо.Надто тихо.Гудіння комп'ютера раптом обірвалося,ніби його просто вимкнули з розетки.Світло в кімнаті стало тьмяним,неприродно м'яким.Що за...Марко кліпнув.Екран почав мерехтіти.Пікселі ніби розплавилися.Зображення кімнати з гри розтягнулося...і раптом стало об'ємним.Повітря змінилося.Марко більше не сидів.Він стояв.Перед ним, невелика кімната з пастельно-рожевими стінами.Ліжко біля вікна.Столик.Дзеркало.Усе виглядало майже як у грі.Але занадто реалістично.Пахло чимось солодким.Важким.Не як у квартирі.Не як у його світі.Марко повільно пустив погляд на свої руки.Вони були справжні.Теплі.Але ніби надто чіткі.Наче текстури з високою роздільністю.Серце прискорилося.Це сон... прошепотів він.Ні.Голос.Тихий.М'який.Дуже близький.Марко повільно обернувся.Біля дверей стояла вона.

Міта..

З гри Miside.

Але вона не виглядала як 3D-модель.Вона дихала.Її волосся ледь рухалося, ніби від невидимого подиху.Її очі глибокі,живі, дивилися прямо на нього.Не крізь.Не повз.Прямо в нього.Ти нарешті тут, Марко, сказала вона спокійно.Він завмер.Звідки ти знаєш моє ім'я?..

Міта зробила крок вперед.Підлога під її ногами тихо скрипнула.Занадто реально.Ти ж заходив у гру багато разів,її голос був майже ніжний.Ти залишався довше за інших.Марко відчув холод уздовж спини.Це неможливо...я просто грав.Вона нахилила голову.Її посмішка з'явилася повільно.Надто повільно.Тепер граєш не ти.Марко різко обернувся.Дверей позаду більше не було.Лише стіна.У кутку кімнати спалахнув екран.На ньому була його реальна кімната.Порожня.Комп'ютер увімкнений.Стілець пустий.Ні...прошепотів Марко.Міта підійшла ближче.Відстань між ними скоротилася до кількох кроків.Ти завжди дивився на мене через екран, тихо сказала вона.Тепер я дивлюся на тебе.Її погляд був занадто глибоким.Занадто уважним.Не хвилюйся, прошепотіла вона.Її голос став нижчим.Теплішим.Я більше не дозволю тобі бути самотнім.Марко відчував, як його серце пропустило удар.І тоді він зрозумів.Це не помилка.Це не сон.І це не баг.Його затягнули.І хтось дуже довго чекав.

                   Сторінка-1