Частина 50

– Аналогів немає! - поставила крапку в суперечці Бабу, - ви навіть не уявляєте, яку унікальну можливість упускаєте! Вас сюди ніхто не пропустить, коли все вляжеться. Закриють для чужих, перекриють тут усе, навіть ті, що проходили на драконах ущелину, якщо полізуть із поганими намірами, заблукають у лабіринті. Це зараз лабіринт прикрили, щоб ніхто не заблукав. Так що наважуйтесь – молодість чи боягузтво!
Альфонсо терпіти не міг, коли його дорікали боягузтвом. Він був дуже обережний, це так. Саме ця риса характеру дозволяла почуватися затишно на посаді глави ордену. Обережність зумовила трирівневий захист, суворий підбір послідовників, допущених до виконання різних доручень, і служінню великої мети.
Але сама можливість доторкнутися до природної дивовижі, яка, за словами відьми, повертає молодість і здоров'я, бередила розум спокусою.
- Бруд з вулкана сприяє активізації обмінних і відновлювальних процесів, покращує кровообіг, - бубоніла Бабу, при кожній появі дракона з ущелини, - унікальні властивості дозволяють відновити рухливість суглобів, вгамувати біль і відновити шкіру. Потонути в багнюці не можна, тому що її щільність така, що вас виштовхує на поверхню.
Тому, поки публіка шуміла і раділа завершенню цього заходу, ці четверо спритно пошкутильгали у бік ущелини.
Тому що в мене ноги - а мені літати дике бажання, - був дуже привабливим гаслом. Навіть у контексті не дослідженості даного виду проведення часу.

- Поправка здоров'я, що похитнулося, - в устах Бабу звучала привабливою пропозицією, що відкриває небачені перспективи. Альфонсо впіймав себе на думці, що всі пропозиції відьми, з якогось часу, знайшли відгук у його пересиченій душі. Може тому, що звучали дивно свіжо та незбито?
Ні, ну а що, от якби хтось інший запропонував повалятися в бруді, він би точно його послав, у каземати, якщо не на плаху, а тут, - Альфонсо покрутив головою по боках, відстежуючи лопухи бруду, авантюристи рухалися в потрібному напрямку.
- Десять, п'ятнадцять хвилин, і ми скинемо кілька років!
— Скільки, — одразу ж пожвавішав архіваріус.
- Десять! - кинула навмання відьма, тому що амбулаторних даних щодо застосування відкритого сьогодні курортного місця у неї не було. Та й ті, хто живе на Кхімері, про таке ніколи не чули. А в неї від грязьового вулкана в голові щось клацнуло, коли вона провела аналогію з грязями на болоті. Ні, потикатися на болото в неї бажання не було, а ось грязьовий вулкан, - доводилося їй відвідати один такий на Землі, чудовий захід вийшов. Якщо й на Кхімері є щось подібне, то Гераніда озолотиться. І вже якщо проводити клінічні дослідження, то на такому вдалому екземплярі. І результат, і промоушен, за позитивного результату.
- Малувато буде! – зітхнув дідок.
- Моціоном із чотирнадцяти процедур, можна до п'ятдесяти наздогнати, - майже мимоволі повідомила вона, і додала, - але проходити треба через день.

Злегка розширена камера ущелини, де панував грязьовий вулкан, до приходу авантюристів заспокоїлася, у центрі побулькивал вулкан, а тепла багнюка, що пряно пахла, розлилася рукотворним озером по поверхні ущелини.
- І якщо курсівки продавати, - вела Бабу, - то озолотитися можна. Але тоді потрібно придумати пряме переміщення в зону вулкана ззовні. Скажімо підземний перехід із санаторію.
- Тобто, - зробив стійку Альфонсо, - ви збираєтеся взяти цей бруд у розробку?
- А що! Сам зараз відчуєш! Роздягайся і лізь, ось це, гадаю, підходящим буде! – Бабу вказала клюкою на найближчу заплаву, яка відливала зеленцем та райдужними колами на поверхні.
– А чого я? - обережність Альфонсо підвела голову і скептично скривилася на запах.
- Так, я й сама можу, перша, тоді відверніться, а то я соромлюся!
Чоловік почервонів, що зовсім не властиво пропаленому циніку.
«Напевно, у повітрі щось» - вирішив він, відвертаючись обличчям до входу.

Бабу віддала палицю Галу і веліла не лізти в бруд, доки вона не вилізе на твердий берег.
- Якщо що, лупи його по лобі, - дала вона останні настанови і сповзла в обійми зцілюючого бруду. - Тепленька, - пролунало її важке за хвилину, - краса-то яка!
Швидкості, з якою роздягалися архіваріус та Альфонсо, могли позаздрити навіть новобранці.
На якийсь час над грязьовою поверхнею було чути зітхання та охи.
А потім з проходу вилетів Чиріус і закричав, як різаний – до бою, втопили, усіх утопили!
Він не помітив Гала, який уподобав нагрітий камінь, під захистом нерукотворного карниза, що ховав його з боку входу з ущелини.
Альфонсо сіпнувся, і справді занурився з головою. Виринувши, відпльовуючи і відкашлюючись від бруду, він підвівся до пояса і гаркнув: - Чіріусе, попустись!
- Нервовий він у тебе, якийсь! - протягла Бабу, і витягла з бруду руку і помахала, - тут ми, сердешний, йди, підлікувати нерви тобі конче потрібно!
У Глави Драк Главка, який розглянув постать брата, повністю вимазану в синьо-зеленому бруді, справді сіпнулось обличчя.
Він, заїкаючись і плюючись, почав лаятись.
- І як ви у такому вигляді в замок потрапите? У дитинство скотилися, один кухар серед вас нормальний.
- Не доведено, - відповів старший брат, - він другим піде, поки ми приводитимемо себе в пристойний вигляд і обсихатимемо.
- Ідіот, та цей бруд тільки окропом можна відмити, або тривалим скобленням!
- Сам такий, - милостиво повідомив Альфонсо, - не бачиш перспектив, не відкривай рота!
- Та я, та ти! - почав закипати Чиріус, але тут у суперечку втрутилася відьма.
- Час, - панове відпочиваючі – прошу всіх на берег.

Чоловіки цього світу встигли забути, що означає мати справу із відьмою. Розм'якли, страх втратили, уявили себе – не зрозумій ким.
А Бабу вже у своїй уяві п'ятизірковий готель збудувала серед парку, і тунель, чи краще грязетрубопровід. Хоча в такому випадку доведеться потурбуватися про підігрів бруду, а тут все включено.
Відмахнувшись від перспектив, що маячили перед носом, вона дала внастанови архіваріусу і Альфонсо притискатися ближче до стін ущелини. Ті справді випромінювали приємне тілу тепло.
- Ти, нервовий якийсь Чіріус, зовсім здоров'я не бережеш, - звернулася вона до розпорядника, який відводив погляд від її фігури. – А бруд чарівний!
Чиріус сіпнувся і все-таки подивився на відьму, зі складеними на грудях руками.
- Не впирайся, лізь разом із Галом, підлікуєшся, і з новими силами почнеш керувати і скеровувати, - реготнула спокійно.
Після купелі вона справді почувала себе краще. Наче з десяток років скинула. Сваритися не хотілося. Хотілося посміхатися та дарувати добро. Нехай навіть за допомогою палиці.
- І Гал нас через чорний вхід проведе, не переживай, тебе в такому вигляді ніхто не побачить.
І хоча, при всіх позитивних якостях несподіваного купання всі його учасники в результаті залишилися задоволені, але зеленуватий відтінок з обличчя Альфонсо так і не пішов.
І тому на вечірньому балу він лякав дівчат зеленцем щік і чола, філософськи вважаючи, що зпри цьому зморшки розгладилися і одутлість пройшла.