Частина 36

Так чи інакше, але Чиріус завжди насамперед задовольняв власні амбіції та потреби. А потім, якщо вони не розходилися з бажаннями і не змушували напружуватись, виконував розпорядження брата. Ніхто не знав, що він має старшого брата. Занадто старою була ця таємниця, і всі, хто її знав, давно спочили у покої. Хоча ні, були прибрані, щоб не могли ні розбовтати, ні навіть наштовхнути будь-кого на дослідження в цьому напрямку.
Місце голови Ордену Рівноваги їх батько залишив старшому братові досить давно. Розомлівши в чаші, наповненій теплою мінеральною водою, Глава Драк Главка розмірковував про швидкоплинність життя. Прислужував йому заступник, метушучись у кутку чудового грота, куди їх відвели слуги Гераніди.
Хто б міг подумати, що така юна дівчина зможе взяти в свої руки керування стародавнім родом. А за звітами його шпигунів виходило, що й Захисник згинув, і сам рід звели нанівець сусіди. Значить не звели, значить причаїлися, вичікуючи. Хто ж тут у них такий розумний та хитрий?
Чиріус вважав, що недооцінити супротивника, це програти битву. Саме тому відмокуючи в цілющій воді, він так і так крутив повернення на ігрову дошку Смарагдових.
Прибувши в це місце, за наведенням радника, він планував передати старого дракона людям брата. Він міг добре послужити, якби не одне «але».
Весь цей замок, вирубаний у скелі, нехай ще й не доведений до пуття, але вже навіть зараз вражає розмахом і пишнотою обробки кам'яної основи та загальною монументальністю – говорив про перспективи.
- Нам би теж не заважало б оновити будівлю Драк Главка, - упустив він, і заступник закивав, як бовдур.- А судячи з майстрів, - повільно провів він рукою, описуючи кам'яну в'язь перегородок між чашами індивідуальних басейнів уздовж стіни.
- Я чув, як шепотіли слуги, що ці майстри таємна зброя роду!
- Те ж скажеш, - пирхнув Чиріус, - зброя. Це скоріше скарб! Тільки уяви, як тут буде, коли все закінчать!
- Але ж ми планували, - заїкнувся заступник.
- Ні! Усі плани слід переграти. Ті, хто вводив нас в оману, швидше за все хотіли захопити потенційно високо прибуткову та перспективну справу. І не дракона, а ось це все. Яка тонка робота, яке професійне володіння інструментами, а самі ескізи, як тонко відчувають камінь, це мистецтво, не побоюсь сказати. А значить нас хотіли обдурити!
- Швидше за все цю таємницю оберігають, - знову заїкнувся заступник.
- А ми й не претендуємо, - пограв бровами Чиріус, - силоміць, сам розумієш, через пень – колоду можна рубати. А ось це все, - це збіг багатьох факторів, і вже краще бути в друзях-рятівниках, ніж залишитися ні з чим. Здається мені, що слід відзначити ексклюзивність нашої мережі сувенірних лавок і охоплення всіх держав, підготуй мені презентацію. І що там у нас за компромат на Опалових та Залізних? Чи членські внески їм ще додати? За прагнення, так би мовити.

Чиріус пожував губу, прокручуючи в голові способи доставки кам'яних ваз тонкої роботи. Він якраз придивився до однієї такої, практично біля самого входу. Зелененька, з переливом від смарагдового до опалового. Треба натякнути, ненав'язливо. Знову покосився на кам'яну ширму, що зображує птаха з розкішним хвостом до самої підлоги. Натякати на ширму не дозволяла не так совість, як усвідомлення, що не довезе. У Смарагдових допомоги не допитаєшся, у зв'язку з тяжким становищем. А чужих у свій город Чиріус ніколи не пускав.
- І куди знаєш вісника відішли, мовляв так і так, груш об'ївся дракон. Страждає незваренням, і відрижкою. Не придатний до жодної суспільної справи.
- Може ще про пронос згадати? - запропонував заступник. - А то в більшості він той самий, не інакше, як заразив їх Захисник.
- Ага, заразив, ось як "бу" сказав, так вони відразу і обісралися. У поля їх гнати треба, розлінилися в кабінетах, штани протирають, на власні очі на жодний рід не дивилися років з десять? Пиши наказ. «У зв'язку з виробничою необхідністю, направити по драконьих родах інспекторів, для виявлення прихованих талантів та оновлення книги класифікації драконів». Написав? А тепер дай мені ті кульки, що освіжають. От скажи, теж талант! Мені з книги жодний кухар такого не готував. Не знаєш, переманити кухаря не вдасться?
- Та ви що, ви його жінку бачили?
- Ні, а що з нею не так?
- Краще не бачити, відьма – відьмою! Від неї печія починається. А кухар однозначно йде в комплекті.
- Справжня, чи відьма? - поліз він з води, дозволяючи укутати огрядне тіло у велике простирадло.

- Страшна, ніс гачком, очі горять, і ось такий ціпок.
- Інвалід чи що?
— Ось чого не знаю, того не знаю. Але горласта! Пробу з усього знімає, щоб не отруїли Гераніду. І з ваших кульок знімала!
Чиріус подавився і закашлявся. Саме в цей момент він промокав власні кульки, і навіть смикнувся від асоціації, що виникла в голові. Страшна баба-інвалід пробує його, - тьху ти, здасться ж таке!
- Кухаря зманювати не будемо. Але як відступне вимагатимемо щотижневі поставки освіжаючих кульок.
- Відступне за що?
- За сприяння у вирішенні ситуації на їхню користь. І за відбір.
– Який відбір?
- Дівчину все одно треба заміж віддати. Але ми вчинимо хитро, оголосимо офіційний відбір, і доки молоде-зелене буде вражати Гераніду, ми з інспекцією пошуршимо в їхніх вотчинах. Нариємо чогось неврахованого, штрафні санкції ніколи зайвими не бувають. А з накопичувачами можна й від зацікавленої особи відкупитись. Думаю, що двадцять п'ять середніх накопичувачів це набагато більше, ніж один старий і дефектний дракон.
- Який ви у нас геніальний керівник! - захопився заступник, а Чиріус продовжував малювати в голові вигоди від поїздки та участі у вирішенні спірного питання між загарбниками та родом Смарагдових.