Частина 21

Відбившись лівою ногою від надто активного Фрукта, перед зустріччю на трьох із Дарією, я забилася в куток бібліотеки й відгородилася від недоброї дійсності купою довідників найрізноманітнішого спрямування. Академічна бібліотека вражала уяву, і я просто вся спітніла, коли побачила всю цю пишність. Нескінченні ряди стелажів, заввишки з триповерховий замок. А вже покататися на підйомнику у вигляді кошика на висувній ніжці, - це добре, що в бібліотеці був бібліотекар приємної зовнішності, який допустив мене до цього кошика винятково за мої гарні очі і контролював його цільове використання.
"Тримайте мене семеро" - завмирала в душі, піднімаючи ручку-важіль вгору одним рухом до упору і одразу ж розсипаючись у вибаченнях бібліотекарю, що ахав.
- Ой, не розрахувала, ой промахнулася!
Чоловіки в цій "богадільні", - ще один епітет від Міхаеля про Дурку, - були підозріло милі й упередливі. У мене часом навіть закрадалося враження, що їм від мене щось потрібно. І просити будуть явно не хліба.
Але зараз я розглядала в одному довіднику карту материків, у другому - найближчі володіння драконівських родів. Вказівний палець лівої руки застиг, як закладка в томі про природні отрути планети, а ще під правим ліктем у мене була повна енциклопедія драконів.
Вишукавши найвіддаленіше місто від Підмор'я, п'ять разів повторила, що ми родом із Дикобраззя. Придумали ж назву, вибач, що скажеш. У Дикобраз'ї була найбільш північна Вища школа, дивовижна суднобудівна верф льодоплавів, і вишенька на торті - зона, що дозволяє дослідження отруйних речовин з усього природного різноманіття планети. Включно з мінералами і газоподібними речовинами. Я навіть кілька хвилин не могла відірватися від назви роботи якогось маститого вченого, який досліджував варіанти застосування людських газів, і залежності їхнього складу від їжі, що поглинається! І щоб ви не сумнівалися, але це не відрижка.
Ось прямо актуальне дослідження, це ж якою дурістю вони там на Півночі маються. Вирішивши, що нам це підходить, зачинила книжку і вивантажила в стопку переглянутих.
Мене цікавили сполуки, які досить швидко розщеплюються в людському тілі метаболізмом, і під час потрапляння в кров їх неможливо відстежити через добу після смерті.
Ось така в мене інтуїція - не дає спокою голові й ногам. Але швидко переглянути довідник отрут, а тим більше розібратися в нюансах - це навіть для мене нездійсненно. Я закусила губу і почала гортати сторінки в довіднику з драконами. Точно - ось цю книгу хочу, як казку на ніч!
Мені не давав спокою прокол на п'яті. Згадалася історія про макуху, що залишається після виробництва рицинової олії і пов'язаного з цим суворого обліку та утилізації останньої. Глікопротеїн рицин, який міститься в насінні рицини, - можливо, найсильніша у світі рослинна отрута, якщо тільки не вважати рослинами - водорості. Рицин у шість тисяч разів більш отруйний, ніж ціаністий калій.
Одним із найвідоміших інцидентів із застосуванням рицину стало вбивство болгарського дисидента Георгія Маркова, якого отруїли 1978 року за допомогою уколу парасолькою особливої конструкції. За іншими даними, зброя вбивці була пневматичною рушницею, що стріляла мікрокапсулою з рицином і була замаскована під парасольку.
А раптом і тут те саме? Прокол є - є! Нехай покійний навіть сам наступив на отруєний цвях, це справи не змінює. Хтось же цей цвях отруїв!
Або, наприклад, чоточник молитовний. Ця рослина дико росте в Індії і культивується в тропіках обох півкуль. Свою назву чототочник отримав за те, що з його насіння колись робили чотки. Корінь абрусу молитовного іноді також називають індійською лакрицею і застосовують замість солодкового кореня - він абсолютно не отруйний.
У насінні вервиці (тих самих чотках!) міститься білковий токсин абрин. За того самого механізму, абрин приблизно в тридцять разів токсичніший за рицин, а тому в разі проковтування чоток треба терміново молитися.

Коли людина цілеспрямована, то всі цікаві факти про отрути вона збирає із завзяттю схибленої особи. Саме такою була й я. На Землі стільки всього цікавого знайшлося. І якщо щось буле майже таким самим, як і внашому світі, то дещось кардинально відрізнялося. А тут і поготів.

Наприклад сахаристовмістні рослини. Було в довідникові посилання на квітучу рослину, мед з якої можливо рахувати найбільш гуманним способом відправити людину на той світ. Так, попив чаю з медком - і все, заснув мертвим сном.

Але все ж я так і не натрапила на те, що впало б в очі. Чомусь раз по разу згадувала, як мене відкинуло від тіла, та яка причина цього явища. Різнородність потенціалів викликана чим? Одного разу Міхаель показував мені електростатичний ефект: шматочки пінопласту чіплялися за котяче хутро через статичну електрику. "Трибоелектричний ефект спричиняє накопичення електростатичного заряду на поверхні хутра внаслідок рухів кота" - пояснив він цікавий еффект, а я прикладала його зараз до себе. Якби я була легшою, то може б приклеїлась до трупа? Намальована в уяві картина примусила пересмикнути плечима. Може вже досить? 

Що з усього різноманіття стало причиною? Я зітхнула і прийняла поразку, необхідно йти на зустріч. Точніше, відвідати апетитну Дарію, і нарешті почути преамбулу смерті, і ненав'язливо влаштувати мозковий штурм. Раз уже вони самі натякали на те, що поділяться премією.