Частина 20

Двері за їхніми спинами зачинилися, і ціпок одразу засвітився слабким блакитним світлом, виявляючи довгі ряди стелажів, шаф і полиць.
- Гал, на тобі двері! - скомандувала Бабу, - пішли, Геррі, ти в нас спостережливіша за будь кого, дивись на всі боки! Якщо посох світиться, значить є тут те, що ми шукаємо!
Ще через двадцять хвилин блукання в лабіринтах бібліотеки, у найдальшому кутку виявилося те, що шукали. Дві з трьох книг стояли на одній і тій самій полиці.
- Тихо, - застережливо зашипіла відьма, - не може бути все так просто, ми останні два ряди ледве подолали! Ніби хтось повітря ущільнив, не інакше тут якась охоронна магія!
- Це може бути, - погодилася Геррі, - я теж відчула, що бібліотека впирається. Але ваш посох і горіти при цьому став яскравіше, у цьому кутку взагалі світло, як удень.
- І не кажи, - погодилася відьма, - тільки й шафа ця, зі скляними дверцятами, не настільки проста, як здається! Бачиш візерунок по склу, ніби морозом прихоплює? Не інакше, як захист або сигналізація, від цікавих!
Жінки постояли перед шафою роздумуючи, першою відмерла Бабу.
- Ось що мені досвід каже, Лаурелія, та сама, що послала нас сюди, вочевидь передбачила, що час може зіграти злий жарт з її підказками, так?
- І захистила цінність? А чим?
- Швидше за все кров'ю. Або своєю, або Джимбо. Що ти знаєш про історію появи драконів?
- Що вони прийшли в наш світ, відгукнувшись на заклик про допомогу! У нас тоді було багато воєн.
- Звідки прийшли?
- Не знаю, існує легенда, що до лісового озера з розореного села тікали жителі, що залишилися. Прикривав їхній відхід юнак, поранений, але він продовжував посилати в переслідувачів стріли. Він відводив воїнів убік, щоб у тих, хто врятувався, було більше часу і шанс загубитися в лісах. На галявині, куди він вибрався відступаючи, він побачив величезного дракона, що підставляє крило прекрасній діві. Дракон повернув голову в його бік і роздув ніздрі, відчувши кров. Юнак був настільки вражений і зачарований невідомою крилатою істотою, що не міг відірвати від неї погляду в захопленні. Дівчина ж, побачивши кров на одязі, скрикнула і притулилася до дракона.
І тоді юнак почув, як дракон запитав у нього, що сталося? Юнак розповів про нещастя, що спіткало їхнє село. Дівчина, обнявши морду дракона, попросила того допомогти. І дракон підставив крило юнакові, як вершнику.
- І? - відьма нетерпляче пристукнула посохом.
- Після першого дракона, який зміг захистити маленьку країну озерного народу, то тут, то там стали з'являтися дракони, відгукуючись на прохання про захист.
- А дівчина?
- Не знаю, - похитала головою Геррі, - про дівчину в легенді більше не йшлося. За якийсь час до дракона, що врятував Озерний край, прилетіло ще кілька драконів із вершниками і в тих краях згодом утворилося Озерне королівство. Знаю тільки, що перший дракон так і не дав нащадків, і на жодну драконицю навіть очей не поклав.
- Так, зрозуміло, що все незрозуміло, - підсумувала Бабу.
Піднісши посох до скла, спостерігала, як найдрібніші іскри проявляють малюнок на склі, і коли він повністю заповнився по контуру сріблом, дверцята м'яко відклацнули від замка й охоронні чари впали.
- І без крові обійшлися! - буркнула під ніс, - просто чарівна паличка на всі випадки життя, - тепло пройшлася долонею по ціпку.
Одна з книжок з опуклим фрагментом на обкладинці була зводом законів. Причому судячи з товщини, всього стародавнього світу.
Друга виявилася ненабагато тоншою, і відьма потерла долоні в нетерпінні, - на корінці значилося "Повний збірник магічних і лікарських рослин".
- Беремо обидві! - скомандувала Геррі, і почала запихати товстіший том до себе в штани, піднявши хламиду до шиї.
Дівчина з круглими очима спостерігала за блюзнірством, але перечити не наважилася.
- Тримай, - всунула збірку їй у руки відьма, - не переживай, Гал забере, у тебе все одно штанів немає.
Задумливо втупившись на зачинені двері шафи, легенько постукала по дверцятах, але візерунки на склі не з'явилися.
- От халепа, гаразд, спробуємо загальнопланетарне.
Після того, як заклинання, вимовлене відьмою, побігло по склу і посох задоволено мигнув, Бабу розпливлася в усмішці, - ось що значить стара школа! Якщо формула працює, то навіщо вигадувати щось нове?
Як не дивно, у коридорі так ніхто й не з'явився, і ще за півгодини вони опинилися перед клерком. Щоправда Геррі довелося пожертвувати краплину крові для підтвердження спорідненості зі Смарагдовими. Але розпізнавання проводив артефакт, а значить жоден недоброзичливець не зміг би підтасувати результат.
Там же Бабу вдалося підслухати захоплення якогось сухорлявого молодика. Він вискочив з кімнати, в якій проводили огляд, з кам'яною пластиною із зображенням смарагдового дракона на ній, і зупинений поблизу від нудьгуючих Гала і Бабу іншим таким самим молодшим фахівцем, із захопленням повідав, що стара кров усе ж таки ще не вся зникла.
У відьми блиснув погляд, коли вона почула про стару кров. Це однозначно стосувалося Захисника Смарагдових, а не Геррі. Що б інші не говорили, але Бабу чуйно вловлювала все те, що так чи інакше стосується їхнього питання. 
Потім вони чекали Геррі біля дверей Голови Драк Главку. Після нього дівчина була похмурішою, видно нагадав їй про батьків, - вирішила Бабу.
- Нічого, люба, не засмучуйся, ми тебе в образу не дамо, і розкопаємо це осине гніздо!