Частина 19

- Виходить, ваш був зайнятий? - літній, якщо не сказати старезний фахівець драконового архіву, поправив окуляри з товстими скельцями і зітхнув, - дрібніють нині дракони, стають незрозуміло чим! А от раніше!
- Так що там? - нетерпляче постукала Бабу посохом по стойці, за якою притулився архіваріус. Бити дідуся вона не ризикнула, тому пустила в хід усю відьомську чарівність.
Старець звірив відбиток фамільної печатки зі зразком у картці, витягнутій із коробки на найближчій шафі, і тихо продовжив, - а я, Геранідо, пам'ятаю твого діда. Він приходив закривати справи шістнадцяти смарагдових драконів після того мору.
- Якого мору? - не втрималася відьма, але старець, найімовірніше, зрадівши вільним вухам, не зачув каверзи і не напружився від такого безглуздого запитання прибулих.
- Так, почитай у вас тоді тільки Захисник залишився, та його Дракониця з кладкою з трьох яєць. Пам'ятаю, який переполох тоді він влаштував у Драк Главку, усіх на вуха підняв. Але так нічого й не знайшли. Ніби молодняк на органи розібрали! Суворий мужик був твій дід, красуне!
Бабу з Геррі з подивом дивилися одна на одну, і першою не витримала відьма, - на органи?
Брови в жінки поповзли на лоб, і вона всім своїм виглядом зображала обурення непрофесіоналізмом цього Главка, а також її до глибини душі пройняв кричущий випадок того, що хтось міг знищити ціле стадо драконів, і не знайшлося навіть найменшої зачіпки.
- У вас що, тут дурні сидять? - гаркнула роздратовано, - що значить нічого не знайшли! Це ж не голка в копиці сіна, це ж дракони!!! Їх же в кишеню не сховаєш!
- Ось і я кажу, - кивнув головою дідок, - не обійшлося без сприяння керівництва Драк Главку. Це що ж виходить, вибірково зникли, значить це комусь потрібно. Та якщо в дитинці не вгледіли п'ять дракончиків, що своїх вершників ще не прийняли і зв'язок їхній не зміцнів, то ті одинадцять, зі сформованим зв'язком, то куди подітися могли? Шестеро сказали, що зв'язку, як і не було, за їхніми відчуттями, а от п'ятеро зникли разом із драконами, вони якраз перебували у зв'язці й розлетілися у справах хто-куди.
- Разом із вершниками? - тепер уже Геррі ошелешено перевісилася через стійку і впилася в архіваріуса, - і що, їх так і не знайшли?
- Бачу, красуне, що тобі ці страшилки на ніч не розповідали, - похитав головою старий.
- Я тільки про пару нашого Захисника знаю, - засумувала дівчина.
- Так, щодо неї в мене теж дещо здогадуються, - перейшов на шепіт архіваріус, - тільки здогадки до справи не прикладеш, - і обвів рукою повітря, піднявши кущисті брови і приклавши після палець до губ.
Він встав і, звелівши чекати, прошкрябав чунями в бік стелажів, що йшли в темряву.
Повернувся він хвилин за двадцять. Бабу навіть встигла пошушукатися з Галом у коридорі, поки Геррі задумливо перетравлювала почуте.
- Ось, тримай! - старець сунув у руки дівчині картонку, на якій стояв великий штамп червоного кольору і вився напис "утилізовано".
На іншій стороні картонки був схематичний малюнок дракона і перераховувалися відмінні дані та фізичні параметри.
- Що значить утилізовано? - не зрозуміла Геррі.
- Справу роду Смарагдових драконів утилізовано через смерть останнього представника, - пояснив він, - тепер тобі треба, - старий на секунду замислився, пожовуючи губи, - а от і не знаю, що тепер тобі треба, на моїй пам'яті перший раз таке. От якщо новий рід відкривати - то я б підказав, а так вибач.
Саме останні слова почула й Бабу, що завмерла в дверях. Вона підхопила під лікоть дівчину і виштовхала в коридор.
- Ти поки оговтайся, дорогенька! - зачинивши за нею двері, розтягнула губи в усмішці.
- Так що там щодо нового роду?
- Коли з'являється новий підвид, то необхідно не тільки зареєструвати першого представника, а й пройти досить складну систему сертифікації, - відбарабанив старий і хитро примружився на відьму, - а у вас що, дракончик не Смарагдовий?
- У неї Смарагдовий, - відмахнулася відьма, - а в нас підкидьок Золотий!
- Як Золотий, - здивовано крякнув архіваріус.
- Ось так, - розвела руками в боки відьма, - з червоними смужками, вимахав лоб ого-го, і без паспорта!
- Кошмар! - підсумував співрозмовник, - звідки ви такі?
- Із дикого лісу, - буркнула відьма, - жили, не тужили, нікого не чіпали, відлюдники ми з чоловіком.
- Так, - згідно кивнув головою чоловік і додав пошепки, - мене, до речі, теж люди дратують.
- Во-во, а потім одного разу в нас на ґанку в кошику опинився підкидьок! І от не зрозуміло хто підкинув, якщо на багато миль навколо жодного поселення!
- Так він що у вас, не навчений? - жахнувся старець, - Дикий?
- Та який він дикий! На чужих людей не кидається і то добре! А ось як охоронець - він будь здоровий! Жодна сволота агресивна й близько до нашого житла не підходила. Виріс він у нас великий, - відьма почухала потилицю, - на волі й просторі, куди хотів, туди й літав. А потім одного разу згріб у свої пазурі й приніс у долину. Загалом це він розбурхав і Захисника Смарагдових, і його нащадка.
- Так-а-а-а, - протягнув архіваріус, застигнувши на якийсь час, - як же вам тепер для нього дозвіл на злучку отримати?
- Чого? - відьма закашлялася і пішла червоними плямами, - на яку злучку?
- Ну так дозвіл дають тільки тоді, коли дракон закінчує навчання, складає іспит із взаємодії з вершником і йому підбирають пару з вільних дракониць, за його рівнем.
- Чого? - у Бабу сіпнулося око, - підбирають?
- Ну так, - хитнулася сива голова, - три варіанти. Бо іноді дракониці ні в яку не хочуть спаровуватися саме з цим самцем. Або самець капризує. Загалом три спроби і як хочеш, так викручуйся!
- І як викручуються?
- Хто як, але найчастіше підпоюють зіллям, щоб перший раз стався!
- Та ти що? А як же право вибору? Справжні пари? 
- Ш-ш-ш! - зашипів старий і замахав руками на відьму, - коли таке було! Давно вже закон ухвалили, що не дракони обирають, а Драк Главк, - для поліпшення, так би мовити породи, все по науці! Тільки дрібнішає ця звірина з кожним поколінням! І не зрозуміти, чи то наука кульгає, чи маневреність і мобільність драконів таким чином удосконалюють! Хоч би кишенькових не вивели! - зло сплюнув старий і зло глянув на відьму.
- Тьху-тьху-тьху, - поплювала Бабу через ліве плече, постукала по дерев'янці й заспокоїла архіваріуса, - наш про злучку, тьху ти, поки що не думає, та й якось я не певна, що саме цей фізіологічний аспект на цей час головний! Він хоч удвічі більший за тих, що сиділи сьогодні біля вашого Драк Главка, але в голові в нього юнацький максималізм і віра у світле завтра!
- Та брешеш, що вдвічі більший! - скинувся старий, пропустивши повз усе інше.
- А сам подивися!
Архіваріуса двічі вмовляти не довелося, зачинивши двері й пояснивши присутнім, як завіряти заявника, побіг коридором геть.
А вся компанія розвернулася в бік дверей, і Гал обережно штовхнув двері в темну кімнату, - замок надто вже простий! - повідомив він, і трійця швидко всмокталася в темряву.