Частина 18

 Карету подано! - саме цими словами зустріла Бабу химерну дерев'яну коробку на зріст людини, з потьмянілим гербом на дверцятах, що представляв вогнедишного дракона смарагдового кольору.
Виявилося, що в подібних коробках пересуваються жителі планети у випадках, коли необхідно швидко подолати досить великі відстані. Тоді вони пакуються в подобу безколісної карети, а дракон хапає карету за кільце на даху - і опля, всі в захваті.
На жаль, цей захват ледве втримався за час шляху всередині тіла відьми. Чотири години в будці, що розгойдується, геть зіпсували настрій. Це ще добре, що Бабу прислухалася до Берегині і не поснідала. 
Першу третину шляху вона ще могла перебирати в голові різні технічні винаходи, що запобігають хитавиці. Другу третину - тільки повторювала раз за разом їхні назви: "ресори, балансир, пасивний заспокоювач, стабілізатор, бафери". А потім Гал запропонував зіграти в асоціації.
Ось так і виявилося, що Гал з Бабу змогли хоч трохи поповнити знання про планету, коли Геррі поправляла їхні знання про предмети побуту, громадський порядок і різні поняття.
Драко приземлився зі східного боку замку, на вежах якого тріпотіли на вітру трикутні прапори й вимпели.
Бабу вискочила з карети навіть раніше, ніж Гал встиг відчинити двері.
Навіть ціпок свій залишила, і тепер стояла, потягуючись і хрумтячи кістками, як сухим хмизом. Хранителька вручила їм драпіруваті сірі ряси, під які вони з вдячністю прийняли екіпірування воїнів Смарагдового клану. Вовняні штани, підбиті хутром туніки трохи вище колін, і м'які фланелеві натільні сорочки.
Геррі ж довелося одягатися в смарагдову сукню з високим коміром і жорстким корсетом.
- Ба сказала, що нам краще пройти в приймальню з боку паркування для драконів, - вона відстежила, як Драко злетів на масивну естакаду, гаркнув на драконів, що залізли на неї, і розчистив тим самим саме центрове місце для своєї туші. При цьому він виглядав, як головний алмаз у королівській короні, чим був надзвичайно гордий, і виблискував, як начищений самовар.
Бабу тільки й похитала з боку в бік підборіддям, підкочуючи погляд до низького неба, і прошипіла під ніс ледве чутно "позер".
Хоча, з іншого боку, судячи з поведінки компанії ящероподібних, що переполошилася, ніхто з них не захотів зв'язуватися з альфа-самцем. Що дає такий-сякий ступінь впевненості в завтрашньому дні.
- Нам необхідно зареєструвати новонародженого дракона, - повідомила Геррі охоронцеві, який сидів на вході.
Він нудьгуючим поглядом окинув їхню делегацію і повідомив - до кінця коридору, праворуч сходами донизу і від центрального входу ліворуч.
- А як пройти до бібліотеки, - тут же прошамкала Бабу, тим самим змусивши завмерти не тільки охоронця, а й Гала з Геррі.
- Чого? - не зрозумів охоронець, - яку бібліотеку?
- А, гаразд, проїхали! - махнула рукою відьма, і посох, який до цього міцно утримували, хитнувся і завалився, міцно приклавши охоронця по голові.
- Ой, - прикрила долонькою рот відьма, забираючи свою клюку.
Але незвичним стало те, що охоронець раптом витягнувся стрункою і механічним голосом повідомив, що бібліотека розташована на підвальному поверсі поруч з архівом, за дверима з символом половини світила. Вхід у підвальний поверх за перепустками.
Бабу смикнула за руку Гала, і показала очима в коридор.
Підштовхнувши Геррі в спину, компанія спритно заковзала коридором, у вказаному охоронцем напрямку. Сам охоронець відмер уже після того, як процесія зникла, і кілька секунд він приходив до тями, намагаючись зрозуміти, чому він витягнувся по стойці струнко, а не сидить, розвалившись за столом.

- Давай, спочатку форму на реєстрацію подамо, а потім пошукаємо способи видобутку перепустки, - запропонувала відьма і Геррі кивнула.
У приймальні стояло три столи, але клерк був тільки один, у самому кутку, під запиленим фікусом.
- Вам чого? - гугняво проспівав він, окидаючи сонним поглядом тих, хто увійшов.
- Форму для реєстрації новонародженого дракона! - пояснила Геррі.
- Ви хто? - клерк примружив свої оченята, пройшовшись по фігурі дівчини згори донизу і назад.
- Я глава роду Смарагдових!  - піднявши підборіддя, відповіла дівчина, і тут же уточнила, - із супроводжуючими!
- Що ви тут розповідаєте! - обурився клерк, - Смарагдові давно вимерли! Вас п'ять років тому в архів здали! Самозванці! - перейшов він на фальцет, і Бабу ступила в його бік, випускаючи палицю з рук і гаркнув "циц, я тобі сказала, комашка-таракашка".
Клерк, який отримав по лобі палицею, так само, як охоронець, замовк на секунду, а потім заворушив вусами, майже як тарган, і, зменшивши оберти, заговорив.
- Вибачте, але не можу видати форму для реєстрації. Не маю права. Потрібен витяг з архіву, потім підтвердження повноважень заявника і в кінці вже до нас.
- Перепустку пиши! - понизивши голос видала відьма і притримала посох ближче до чола клерка. Про всяк випадок, а то час дії артефакту, що просвітлює, невідомий, та й силу навіювання вона ще не порівняла з необхідністю.
Із жаданим папером вони рвонули за наводкою клерка в дальнє крило замку. Дорогою їхню процесію кілька разів зупиняли, але перепустка спрацьовувала, і врешті-решт вони опинилися в тьмяно освітленому підвалі.
- Може спочатку в архів? - Геррі з тугою подивилася на непримітні двері з півмісяцем, - я не впевнена, що сама впораюся, - додала вже тихіше.
- В архів, так в архів, - потерла долоньки Бабу, і підморгнула Галу, - а ти поки що в коридорі покарауль, щоб свідків непотрібних чорти не принесли.
- Хто, - не зрозуміла Геррі.
- Демони або породження темряви, як тобі більше завгодно.
- У Драк Главку є породження темряви? - прикрила долонькою дівчина свій кругленький рот, - о-о-о-о, тепер усе стає зрозумілим.
Бабу не стала допитуватися, що саме їй стало зрозуміло, і потягнула двері архіву на себе.