Частина 16

- Та ти що!!! - Гарольд витріщав на відьму очі, що набули розміру блюдець, і хаотично розмахував лапами.
Весь минулий день вони провели в Драконячому кутку, і тільки сьогодні Бабу повернулася в долину Смарагдового. Драко вивантажив і її, і запаси провізії та полетів до села. Усю попередню ніч на віддалі лунали гуркіт реву незадоволених окупантів. Видно, гімн Драко викликав у тих печію або, як варіант, вони тренувалися заспівати краще, тим самим вразивши невідомого співака децибелами власного артистизму.  
- Тобто перевірка? - нарешті кіт перестав хапати повітря ротом. 
Гал, що розбирав припаси, відволікся від купи й уточнив теж, - мінімум інформації - максимум рекомендацій?
- Піди туди, не знаю куди, знайди те, не знаю що! - фиркнула відьма.
- І що, це всього лише, - кіт поклацав кігтями в повітрі, - підказувач?
- Якийсь замудрений артефакт. Через нестабільне магічне поле планети книга Хранителів реагує виключно на потенціал дівчини. Хоча тут узагалі нічого не зрозуміло. Хранителька сказала, що жодного разу не зустрічала інформації про подібні згадки. Ну, про Істинних. Та й як такі згадки могли бути, якщо в них Дракони - це тварини і все. Ти краще скажи, Драко може ставати людиною?
- Та ти що! - обурився Гарольд, - він же божественна сутність! Він такий завжди був! І як він би людиною зміг створювати зірки? Зовсім ти того?
- Ось, і я про те ж! Але поводиться то він, як закоханий підліток!
- З ким поводиться? - переполошився кіт.
- Так із Геррі!
Кіт завмер, немов скам'янілий. Відьмі навіть здалося, що в того навіть погляд потьмянів, але за хвилину він ожив і продовжив, як ні в чому не бувало - ні, виключено. Драко не міг закохатися в людину. Навіщо вона йому? Яйце все одно не висидить!
 - Ну так, ти он теж не міг, за фізіологією, а результат із Смарагдовим у печері - яскравий тому доказ.
Кіт роздратовано засопів, шукаючи варіанти спростувань, там тим часом відьма заходила перед ним з боку в бік.
- Отже, що ми маємо. Лаурелія сказала, що в Драк Главку є стародавні архіви. Ми маємо потрапити туди й відшукати три фрагменти, розташовані на обкладинках стародавніх книжок. Поєднавши їх воєдино, ми отримаємо наступну підказку. І з усього виходить, що в Драк Главк іти нам із Галом.
- А як же я? - обурився Гарольд.
- Ти на господарстві. Ми в тебе віримо і сподіваємося, що ти драконів зможеш зберегти, що головне - при здоровому глузді та при пам'яті, - відьма потерла підборіддя, - ось чого я зовсім не розумію, чому відразу все не викласти. Прямо якась конспірологічна змова!
- Та у вас у всіх жінок, все що падає з неба, то не цінується, а ось за тим, за чим побігати потрібно, так це так, велика цінність! - Гал дивився на свою жінку, ховаючи посмішку в куточках очей, і відьма раптом згадала, як саме вона "побігала" за Галом. Спогади розцвіли на щоках яскравим рум'янцем, і вона розтягнула губи в усмішку.
- Може, ти й маєш рацію! Геррі має зареєструвати нового дракона в Драк Главку, але тоді з Драко як же бути? Як прив'язати його біля Драконячого кута?
- Посулами, погрозами, обіцянками? - запропонував Гарольд.
- Ти що, жінко! - Гал потягнув відьму за руку і поклав в обійми, - як ти собі уявляєш подорож світом без надійного і лютого захисника?
- Без Драко, чи що? - хихикнула відьма, - мені чогось здається, що з ним проблем буде більше, ніж користі.
Гарольд тим часом тер лапою потилицю, і результатом тертя стало те, що він нарешті видав - це що ж, у них тут усі дракони враховані й зареєстровані, а наш без диплома?
Бабу хмикнула - скажеш теж, диплом. Швидше вже в них тут на всіх драконів ветеринарний паспорт виписують. З розмірами і переліком правил з техніки безпеки.
- Э? - у кота на морді відбилася складна гама роздумів, - не влізай, уб'є?
- Заходити з хвоста, не заходити з хвоста, використовувати вогнестійкий костюм або кислотостійкий. У них ці тварини якими тільки властивостями не наділені. Уявляєш, навіть є такі, що пускають отруйний газ, з-під хвоста! - додала після паузи.
- Ті, що пердять, чи що? - зметикував кіт, - капець! А протигази, де брати?
- Не знаю, але, якщо що, обов'язково купимо, так Гал?
- Звичайно! - погодився кухар.
- Так от для чого в коморі в Смарагдового дивні рулони прогумованої матерії, - почухав кіт потилицю, - може я за час вашої відсутності костюми захисні пошию? А то хіба мало, раптом війна?
- У якій ще коморі? - здригнулася відьма, - у драконів не буває комор, тільки скарбниці. Ти що, вліз у скарбницю Смарагдового?
- Та годі, не квохчи, я дозвіл запитав!
- Яким чином?
- Запропонував прибратися, дезінфекцію в гірських лабіринтах зробити, а то хлопчина ж, а тут повна антисанітарія.
- Н-да, - протягнула Бабу, - у справі ведення переговорів тобі однозначно немає рівних. Шкода, що ти такий примітний, взяли б із собою не роздумуючи.
- Ступайте, у мене плани! - махнув кіт лапою, - кожен робитиме посильний внесок у справу!
І вже тихіше, щоб ніхто не почув, прошепотів у свої вуса, - як же я за своїм троном скучив, і за колекцією дверцят!