Частина 5

- Та що ж за манери! - Бабу спробувала розрізнити в майже непроглядній темряві хоч щось, і зашипіла, ударившись коліном об валун, що підвернувся під ногу, - у вас що тут всі такі ненормальні, щойно познайомились, хапають і в нори ховають?
Десь ліворуч від жінки важко зітхнуло дівочим голосом, - вибачте, але з іншими драконами я не знайома, та й за нашим Захисником такої поведінки не помічала. І мені здається, що він скоріше на ваш крик зреагував. Думаю, не варто кричати, що сонечко ясне з неба скотилося і кривавими сльозами вмилося. Це ви про що, до речі?
- Про тебе, красуне, і я не спеціально, я спробувала звернути увагу твого ящера на критичний стан здоров'я спадкоємиці роду! Він же на твої крики не реагував, і вітер до нас був, то кров би не внюхав. Ось я голосно і звернула увагу доісторичної копалини на проблему. Мабуть, у нього саме тоді слух відновився після десятирічного-то анабіозу.
- Кого? – не зрозуміла дівчина.
- Неусвідомленого проведення часу! І чого тут так темно?
- А сонечко ясне – це хто?
– От бісова ящірка! - відьма потерла забите коліно, примостивши дупу на валун, об який так неакуратно приклалася. - Так називають світило, зірку на одній закритій планеті. Самі мешканці її називають Землею.
- Закритій планеті?
- Ну, ти що, взагалі відстала? Чи в глушині виросла? Хоча, судячи з вашого Захисника, це так і є. Я навіть не знала, що десь на території Конклаву може бути місце, де зберігся цей релікт. Як ви ще на очі спеціалістів Зони не попалися?
- Вибачте, але мені не зовсім зрозумілі деякі слова.

- Та гаразд, потім поясню, як до речі це місце називається?
- Кхімера – вся. А місце – Драконів кут.
- Дивна назва, не пам'ятаю такого, занесло ж нашого Драко кудись на околицю. А ваш дракон? Тьху ти, самець?
-Так, - гикнула дівчина, неприємно здивувавшись настільки дивному інтересу до статі Захисника.
- Тоді це не яйце, - полегшено видихнула відьма, - бо самці яєць не несуть!
- Яйце? - ахнула Геррі, - не може бути!
В її руках тут же з'явилася тонка скіпка, здобута з-за халяви, дівчина чиркнула вогнівкою і в норі, куди їх двох заштовхав Захисник, виникло світло.
У подобі кам'яного гнізда, поверх чорного, із смарагдовими прожилками яйця, сиділа Бабу, жмурячи вії, і намагаючись крізь них оглянути місце, заручниками якого вони стали.
- А чого ти сказала, що з іншими драконами не знайома, - відьма, повернула погляд до дівчини, що застигла стовпом.
У, на диво, яскравому вогні скіпки, висохла кров на її обличчі здавалася ритуальним розфарбуванням якогось жерця, відблиски полум'я додавали в цю картину елементи, які наганяли містицизму у постать дівчини, і Бабу вперше в житті захотілося впасти ниць, і пообіцяти служити вірою і правдою.
Відігнавши від себе дивне бажання, вона поклацала перед скляним поглядом дівчини пальцями - гей, ти чого?
У погляд Геррі повернулося усвідомлення, і навіть просвітління та захоплення, схоже з дитячим здивуванням.
– Ви сидите на яйці!

- Та ну, щоб тебе, - підстрибнула відьма і відскочила від валуна на пару кроків, - мені і Драко з головою, не наймалася я в няньки, дізнаюся, хто таку свиню підклав, вуха надеру!
- У няньки? Ви вважаєте, що він вилупиться?
- Ну, якщо нас сюди занесло, то швидше за все. А що не так?
- Його пара була викрадена, і швидше за все вбита понад п'ятдесят років тому! І ми думали, що відкладене нашими драконами яйце загинуло.
- П'ятдесят? - Бабу обережно наблизилася до яйця і пошкрябала потилицю, - слухай, дівчино-красуне, а скільки років висиджують яйця ваші Захисники?
- Рік. Тому я думаю, що яйце завмерло.
- Не знаю, - відьма наморщила носа, - але я б не була настільки впевнена. Не дарма ж твоя спадщина тут сиділа? Може, чого придумала?
- Спадщина?
- Ну так. Захисник роду? Ти спадкоємиця, значить він твій спадок. А з вилуплюванням з безнадійно стародавніх яєць у нас прямо два фахівці, - хихикнула жінка, - два в одному, так би мовити. Хоча спочатку у них три в одному було, але гадаю на п'ятдесят років ці двоє зможуть вплинути. Проконсультувати, так би мовити. О! До речі! Чудовий привід для переговорів! Тепер лишилося зрозуміти, як звідси вибратися і як донести.
- Яйце в жодному разі не можна виносити! - Геррі навіть зробила кілька кроків у напрямку Бабу.
- Скажеш теж, я що ненормальна з таким валуном лабіринтами бігати. Сиди тут, сторожи, а я поки що в ту нору відлучуся, мені інтуїція шепоче, що мишка-норушка поки що зайнята. А отже, слід використовувати всі можливості для мирного співіснування.

Бабу ніколи не страждала просторовим кретинізмом, тому через хвилин десять вона знову опинилася в руїнах на галявині. Потягнувши носом повітря, задоволено кивнула і поспішила у бік, куди пішли Гал і кіт.
Ще через півгодини героїчних доказових і переконливих дій, з суперечкою з однією зухвалою крилатою мордою, та притисканням всього іншого до стрімкої скелі, їй вдалося виторгувати компенсацію. Саме тоді стало зрозуміло, що ця морда занесла їх набагато далі, ніж люди могли б уявити собі. Настільки далеко, що відстань у перший момент здалася відьмі рівною відстані для переродження. Тільки на відміну від того процесу, який передбачає час дитинства та юності, їй, як особливо щасливій, нове життя подарували в тілі, яке вона мала до того, як.
- Може, не треба було так жорстко? - вимовляв їй Гал, коли вони тягли тушу козла до місця, де мали провести переговори.
- Треба було б ще жорсткіше. У мене розумієш місце сили роду - фіг знає де, і я тепер що, старіти повинна?
- То ти що, у Драко елексир молодості виторгувала?
- Ні, лише один з інгредієнтів омолоджувального елексиру.
- Луска з хвоста? Це секретний інгредієнт? А як, вибач за цікавість, ти її збираєшся експропріювати?
- Так, експериментальний варіант - мене, так би мовити, осяяло! Я, чи розумієш додому, хочу повернутися, а в цій дірі нам з тобою сидіти навіть не знаю скільки. І на трете твоє питання - я ще не придумала, як.
– Експериментальний? Ти мене лякаєш, люба! У тебе при вимові цього слова в очах іскри спалахують!
- От шкапова планета! Магічний фон планети не є стабільним. Клинить його щось.
- Яка? Ти ж казала, що планета має назву Кхімера!                                                                                         - Шкапа - це заморений, слабосилий, худий кінь. У мене по відчуттям саме таке до планети відношення.