Початок Кінця

- Тобі подобається той хлопець? - Навія з цікавістю заглянула в перламутрові очі напроти, які зараз були трохи прикриті, адже їх власниця піднесла до рота чашечку гарячої кави, але після несподіваного запитання подруги, здивовано подивилась на неї з широко відкритими очима. Клорінда поперхнулась і ковток щойно налитого в сухе горло напою виявився виплюнутим назад у чашку.

- Що? Він?… Ні. Він дурний, не вихований, дратівливий і просто… просто нестерпний! - дівчина поспішно почала відповідати на несподіване запитання подруги з непритаманною їй емоційністю.
 

- Дивно… мені здалося, що ти думаєш зовсім навпаки. - блондинка трохи замислилася і все ж таки поспішила з відповіддю. - А ти подумай, чи дійсно все так, чи ти приховуєш його хороші якості за своїм першим враженням про нього, і просто не хочеш визнавати, що він зовсім не такий, як ти думала про нього спочатку.
 

- Не такий, кажеш… - думки дівчини почали хаотично складатися в її голові: "Не вихований? Згадати лише той момент в ванні… про яку не вихованість може йти мова. Дурний? Просто подумати, він сам піднявся на чолі величезної фортеці з ув'язненими і зробив так, щоб всі вони його поважали і в певній мірі боялись… бачачи Верховного Суддю кожен день в кабінеті, я розумію, що управління - справа зовсім не для дурних. Дратівливий? Може і так, але причина ж в тому, що він просто в чомусь краще мене… якийсь хлопець, який в минулому сам був ув'язненим переміг мене у поєдинку? Нісенітниця!… але в глибині душі, думки про це змушували її серце гучно стукати. Нестерпний? Її справді дратувало його ставлення до суду Фонтейну. Цей чоловік вважав себе незалежним від суду, якщо чесно, такий він і був, але він навіть не поважав закони своєї країни. Нестерпно дратує! А чому ж? Звісно, це заздрість, Клорінда теж хотіла б собі таке місце, де діяли б тільки її правила і закони."

- Хах, думаю ти все ж таки права, Навія…