Розділ 12

Вал несе мене на плечі через кімнату, в якій всі присутні споглядають за нами. Насилу підіймаю голову і ловлю на собі зацікавлені погляди. Хтось сміється, хтось здивовано слідкує, хтось байдуже відвертається. На мить зустрічаюсь з осудливим поглядом привабливої білявки, що не так давно притулялась до Вала. Її очі блищать від образи і вона ображено стискає свої руки у вузол, сидячи на дивані. Схоже, це його дівчина і всім своїм виглядом вона дає зрозуміти, що не в захваті від того, що відбувається.

Я, чесно кажучи, теж. Але Вал не зважає ні на кого, впевнено рухаючись крізь натовп, що розступається перед ним. Мій викрадач швидко минає кімнату, коридор і прямує на вулицю. Мені вже стає трохи погано від того, що я довго звисаю вниз головою. Роблю ще одну невдалу спробу звільнитись, та він тільки підтримує мої стегна другою рукою, аби я не впала. Коли я вже здаюсь, він ставить мене на землю. Хапаюсь за його руки щоб встояти на місці, бо перед очима все пливе. На мить зустрічаюсь з його темним поглядом.

Не встигаю оговтатись, як звук розблокування сигналізації машини привертає увагу. І тільки зараз я помічаю, що ми стоїмо поряд з великим чорним позашляховиком. Тим самим, на якому він був, коли я приїхала на таксі до свого під'їзду.

Вал відкриває переді мною передні дверцята й суворо промовляє:

- Сідай.

- Я нікуди з тобою не поїду! - гарчу у відповідь.

Зір вже налаштувався і я хочу повернутись в будинок. Навіть не усвідомлюю, наскільки це безглуздо повертатись в той дім розпусти. Але я не можу залишити там подругу. До того ж, бути поряд з Валом - ненабагато безпечніше ніж бути в маєтку Антона.

- Я сказав — сядь! - його голос жорсткий і суворий, такий владний, що миттєво паралізує мене.

Не можу поворухнутись. Та він і не чекає на мої рухи. Все що він хоче — всадити мене в свою машину. Хапає мене за плечі і штовхає в салон. Під його натиском не можу протидіяти. Падаю в сидіння. Він тягнеться щоб пристебнути мене паском безпеки і мене охоплює відчай від того, що я залишу подругу напризволяще. Мабуть цей відчай позбавляє мене інстинкту самозбереження, адже я дію зовсім безрозсудно. Б'ю його долоні, не даючи пристебнути себе. Але страх за подругу штовхає мене діяти. Коли він припиняє спроби пристебнути, то огортає небезпечним холодним поглядом. Це те, чого я хотіла — привернути його увагу. Я вдивляюсь в його очі, і промовляю:

- Будь-ласка... - ледь стримую сльози, - я не можу залишити тут подругу.

Не знаю наскільки це подіє на цього нахабного здорованя. Але єдине, що мені залишається — благати. Адже силою мені його ніяк не здолати.

Він не рухається, вдивляючись в мої очі. Я відчуваю себе такою беззахисною, що вже байдуже що буде далі. Я в його владі. І коли здається, що йому байдуже на мої вмовляння, він втомлено зітхає і роздратовано гарчить:

- Пішли!

Він відстороняється від мене і розвертається. Прямує назад до будинку. Я не можу повірити в те, що відбувається. Невже він пішов забрати Юлю? Розгублено кліпаю очима, споглядаючи як його кремезні плече наближаються до будинку. Але тут же приходжу до тями. Зриваюсь з місця, зачинивши за собою дверцята машини. Біжу за ним, намагаючись наздогнати його широкі кроки.

Він відкриває двері і заходить всередину, я намагаюсь не відставати. Він оглядає будинок, а потім одразу рушає в сторону найбільш гамірної кімнати. Саме туди, де я ледь не випила той зловісний коктейль.

Коли Вал з'являється на порозі кімнати, то знову привертає увагу багатьох, але його це не турбує. Його очі вишукують когось. Я і сама оглядаю кімнату, в надії знайти подругу. Вал зривається з місця й прямує в протилежну сторону кімнати. Слідкую за його напрямком і бачу Антона, що розкинувся в кріслі.

В нього на колінах сидить Юля, спиною опираючись на його груди і закинувши голову вгору. Вона байдуже лежить на ньому, розглядаючи стіну навпроти. Її погляд такий пустий і пасивний, що на мить здається , що це не вона. Її поведінка лякає. Ще ніколи раніше я не бачила її в подібному стані. Навіть коли ми випивали забагато, вона завжди була бадьорою. Її важко було спинити співати чи танцювати. А тут вона лежить, не рухаючись і навіть не кліпає очима.

В мене пробігають мурахи від її стану. Мабуть це все дія наркотика, про який казав Вал. Не знаю що воно таке і як допомогти подрузі прийти до тями, але обурення здіймається в грудях новою хвилею. Розумію, що її новий хлопець не просто гульвіса і бабій, але ще й збоченець, що розповсюджує наркотики. І як він міг так вчинити зі своєю дівчиною?!

Але зараз не час для роздумів і скинувши з себе зайві думки, я прямую за широкою спиною Вала, сподіваючись забрати подругу з огидних лап її хлопця.