Розділ 11

Гублюсь під уважними поглядами Юлі і Антона. Подруга просто споглядає за мною, та її хлопець уважно слідкує за кожним моїм рухом. Мені не подобається його натиск, тому я відповідаю:

- Я б краще шампанського випила.

- Юль, твоя подруга хоче мене образити? - обнімає подругу за плечі, ніби шукає в ній підтримку, та сам не зводить з мене погляд.

- Аліно, спробуй. Він дуже класний, - подруга всміхається, а я помічаю, що вона вже починає п'яніти.

Я здаюсь під їх прискіпливими поглядами і тягну келих до губ. Але груба чоловіча долоня боляче хапає мене за руку й забирає келих.

Поруч зі мною кремезне тіло, яке я й не помітила як опинилось поруч. Я підіймаю голову і зустрічаюсь з суворим поглядом темних очей. Той самий Вал стоїть поряд зі мною і дивиться на мене так, ніби готовий вмить знищити. Йому тільки пару з носа та вух не вистачає, і тоді картина була б доцільною.

Він жбурляє келих осторонь і той розбивається об стіну. В кімнаті стихають всі розмови. І увага всіх присутніх лише на нас. Вал кидає спопеляючий погляд на Антона. Той втиснув свою шию в плечі так, ніби побачив чудовисько. Поряд з Валом він здавався малим і безпомічним. Хоча різниця в їх зрості була невеликою, зараз вона здавалась колосальною.

- Вибач, Вал, я не знав, що вона з тобою... - налякано промовляє Антон.

Я лише розгублено споглядаю за двома чоловіками і нічого не можу зрозуміти. Та в наступну мить міцна долоня хапає мене за зап'ястя й тягне за собою. Я намагаюсь пручатись, але Вал не зважає на мій протест. Він тягне мене без особливих зусиль, наче я комашка якась. А я вириваюсь як можу.

Уважні погляди гостей слідкують за нами, але ніхто нічого не робить, аби мене врятувати. Я обертаюсь до компанії з якою тільки-но стояла. Ловлю на собі примружений уважний погляд Антона, який щось обмірковує. Та реакція подруги дивує. Вона дивиться на мене, але ніби не бачить. Вона ніби лялька просто стоїть поруч зі своїм хлопцем, і здається забуває навіть кліпати очима. Її вигляд мене насторожує, з нею щось точно не так. Але відволікає звук дверей, що відчиняються.

Я обертаюсь і бачу, що Вал тягне мене на балкон. Не припиняю спроб звільнитись, але він штовхає мене на широкий балкон і закриває двері до кімнати. Сам стає спиною до них, перегороджуючи мені шлях на свободу.

Я помічаю, що ми знаходимось на другому поверсі, і мій єдиний шлях вибратись звідси розташований за спиною мого викрадача. Злість огортає мене. Вже не вперше я почуваю себе в пастці поруч з цим чоловіком. І навіть його суворе обличчя не лякає мене зараз.

- Зовсім здурів? - роздратовано питаю, - це вже не смішно!

- Що ти тут робиш? - його голос наче грім.

- Відпочиваю. А тобі яке діло? - вирішую нападати першою, адже не маю виказувати йому свій страх, бо пам'ятаю, що він лише збуджує його діяти.

- Ти хоча б знаєш, що ти збиралась зараз випити? - ігнорує моє питання, обпалюючи полум'яним поглядом.

Моя лють змінюється на цікавість і я починаю складати частинки пазла в своїй голові.

- Коктейль... - розгублено промовляю, - його Антон приготував.

- І що у тебе з Антоном? - його голос стає просто сталевий.

Намагаюсь вгамувати свою лють. Не маю жодного бажання грубо відповідати йому чи взагалі проігнорувати його питання, бо відчуваю, що нічим добрим це для мене не закінчиться.

- Нічого, він — хлопець моєї подруги.

- Хлопець? - кривиться, ніби глузує з моїх слів, - схоже він не проти нагнути і тебе, і твою подругу.

- Що? - спантеличено питаю, усвідомлюючи значення його слів.

Хоча я й помічала зацікавлені погляди Антона на собі, але навіть не розглядала варіант будь-яких стосунків з ним, тим паче інтимних.

- Чому ти дивуєшся? - роздратовано промовляє, - зараз би випила коктейль, і танцювала б з тими двома на столі!

Він показує рукою за свою спину. Я кидаю погляд в кімнату. Тепер дівчата, що танцювали в центрі кімнати, пестять і цілують одна одну, залишившись лише в одній білизні. І все це на очах у кількох десятків людей. Та присутні не проти такого видовища. Навпаки, всі гості задоволені.

Мене огортає жах і сором. Я повертаю свій погляд в суворі темні очі. Остаточно гублюсь, та не можу зрозуміти що тут відбувається.

- Чи може хочеш бути як твоя подружка? - продовжує відчитувати мене.

- Юля? - всередині все холоне від здогадів.

Мене охоплює паніка і в голові остаточно вимальовується картина всього, що відбувається навколо.

- Що в цьому коктейлі? - з острахом питаю.

- Наркотик, що перетворить тебе на покірну ляльку. З тобою будуть робити все, що захочуть, а ти й не зрозумієш.

Я хапаюсь за поручні на балконі, бо ноги вмить підкошуються. Всередині все завмирає. Тільки зараз розумію де опинилась. А темні очі сканують мене, ніби звинувачують в чомусь. Пустий погляд подруги пульсує в голові і я кидаюсь до свого викрадача, поспішаючи врятувати подругу.

- Пусти мене! - шиплю.

- Заспокойся, мишко! - хапає мене за передпліччя, змушуючи застигнути на місці, - тебе ніхто не чіпатиме!

Заглядаю в зелені проникливі очі. В його погляді більше не бачу злості, лише дивне занепокоєння.

- Там моя подруга, - промовляю, трохи заспокоївшись.

- Вона тут не вперше, - байдуже промовляє, відпускаючи мене, - і знає на що йде.

Його слова знов здіймають бурю в мені. Не вірю жодному його слову. Юля полюбляє вечірки, але я не вірю, що вона підсіла на наркотики. Тому роблю чергову спробу звільнитись й прослизнути до виходу. Але широкі плечі не дають жодного шансу, затуляючи собою кімнату.

- Дай пройти! - злісно промовляю.

Він лиш на мить примружує очі, погрожуючи мені. Та я не відступаю, буравлю його поглядом, демонструючи, що не боюсь його. Єдина, за кого мені зараз страшно — це Юля і я ладна на все, аби врятувати її від лап огидного Антона.

Схоже моя реакція остаточно руйнує надію Вала не дати мені потрапити до кімнати. Тому він грубо хапає мене і перекидає через своє плече. Огортає мене однією рукою за стегна притуляючи до своїх плечей. Я звисаю вздовж його спини, головою вниз. Намагаюсь вислизнути й зістрибнути з нього, та він лише сильніше притуляє до свого розпеченого тіла. Тепер я вже не така смілива і на зміну рішучості врятувати свою подругу, з'являється страх, що я не зможу врятувати навіть себе. Адже цей велетень може зі мною зробити все, що схоче.