Розділ 8

Теплий вечір огортає тіло і на шкірі відчувається приємна прохолода прибережного вітру. Нарешті можна насолодитись свіжим бризом, а не розжареним гарячим повітрям. Ми з Юлею виходимо з кафе.

Стильний червоний автомобіль стоїть біля головного входу. Поруч з ним - привабливий молодий хлопець. Він розслаблено спирається на машину, демонструючи свою впевненість і розкутість. Гладке світло-русяве волосся ідеально зачесане. На ньому білі шорти і червона футболка, ніби він обирав одяг під стиль своєї машини.

Дивлячись на нього, я вкотре переконуюсь, що смак подруги не змінився. Всі її хлопці були досить гарними, наче тільки-но зійшли з обкладинки журналу. І судячи з розкішної машини, хлопець був не бідним. Саме таким, про якого і мріяла завжди подруга.

Двері кафе зачиняються за нами й привертають його увагу. Він відриває свій погляд з екрану свого телефону й уважно дивиться на нас. Як тільки ми виходимо, Юля біжить йому назустріч і кидається в обійми. Хлопець міцно огортає її та підіймає над землею. Споглядаючи за їх возз'єднанням, я сповільнюю крок, аби дати їм змогу насолодитись зустріччю. Повільно підходжу до них. Вони починають палко цілуватись, зовсім не звертаючи уваги ні на мене, ні на людей навколо кафе. Я відчуваю себе ніяково. Ховаю погляд осторонь. Та схоже їх ніщо не бентежить, бо вони так жадібно цілуються і пестять один одного, що от-от почнуть зривати одяг.

Врешті-решт вони відриваються один від одного і я чую низький голос крізь збите дихання:

- Лялечко, ти не казала, що сьогодні нас буде троє.

Повертаю погляд на хлопця і відчуваю на собі неприємний липкий погляд, що ковзає по моєму тілу. Від цього мені стає зовсім не по собі. Я лише охоплюю себе руками, нібито від прохолодного вітру, але насправді хочу закритись від його нахабного погляду, що ніби роздягає мене.

Юля легенько штовхає його ліктем, показуючи, що їй не подобається його зауваження і промовляє, окинувши мене поглядом:

- Ні, це просто моя подруга. Знайомся, це Аліна.

Він випускає її з обіймів і підходить до мене ближче. Дивлюсь на Юлю, наче очікуючи на підказку як себе поводити. Але вона лише невдоволено споглядає за своїм хлопцем. Він підходить ближче і тягнеться до моєї руки. Розгублена його увагою і наполегливим дотиком, я навіть не намагаюсь йому завадити. Його наступний вчинок дивує мене. Він бере мою долоню і цілує тильну сторону. Я дивлюсь на Юлю, аби вона хоч якось спинила його, та вона відвертає погляд в сторону, наче не помічаючи нас. Але я бачу як міцно вона стискає зав'язані на грудях руки, ховаючи своє невдоволення від вчинку хлопця.

Такого знайомства я ніяк не очікувала. Його поведінка зухвала і неприємна. Та не дивлячись на своє обурення Юля мовчить. А я шокована всім, що відбувається, стою мовчки ніби забула всі на світі слова. Лише розгублено дивлюсь то на подругу, то на її хлопця.

Він коротко цілує і випрямляється, вдоволено підморгуючи мені. На його обличчі сяє гордовита посмішка:

- Приємно познайомитись. Я — Антон.

- Навзаєм, - сором'язливо відповідаю і забираю долоню з його руки.

Початок вечора мені вже не подобається і хочеться звільнитись від компанії цього хлопця. Та оскільки я вже пообіцяла подрузі провести час разом, вмовляю себе лишитись. Сподіваюсь, на вечірці він не буде заважати нам з Юлею поговорити і насолодитись часом разом.

- То ми їдемо чи тут стирчати будемо? - почувся невдоволений голос Юлі.

Лише її голос змусив Антона перестати мене розглядати. Він обернувся і подивився на неї. Як тільки я позбулась його липкого погляду, полегшено видихнула. Мені страшенно він не подобався. Кажуть, перше враження — найбільш правильне. Так от моє враження від хлопця подруги було жахливе. Але мені не хотілось здаватись невихованою і одразу сказати про це. Краще я поговорю з Юлею окремо про його поведінку.

Обурення тихою хвилею пронеслось в грудях. Як можна відверто фліртувати з подругою своєї дівчини? Черговий самець, якому байдуже з ким спати, аби збільшити кількість дівчат в своєму ліжку. І мені було вкотре образливо за подругу, яка знову дозволяє черговому хлопцю лише користуватись собою.

- Звичайно, - радісно промовляє Антон, й відкриває пасажирські дверцята машини попереду, запрошуючи подругу.

Від його уваги її невдоволення вмить розчиняється. Вона задоволено всміхається, мабуть радіючи тому, що він всадив її біля себе. Я не очікую коли він почне усаджувати мене, тому сама вмощуюсь на заднє сидіння. Він обходить машину і сідає за кермо. Двигун реве. Він кілька разів витискає газ так, що машина гуде. Юля захопливо всміхається, а мене такі розваги лякають. Та я мовчки сиджу на задньому сидінні, намагаючись не привертати до себе увагу.

Машина рушає. Обернувшись, я проводжаю поглядом кафе, що швидко віддаляється. В серці закралась тривога. Не розумію чому все моє єство кричить про те, що не варто їхати на ту вечірку. Але я вперто вмовляю себе відправитись туди, переконуючи, що це лише від того, що я просто розучилась розважатись.