Пригоди Мишки Мії. Скарби Мишистого Пірата

У кімнаті повіяло теплим, солоним вітром. Вікна розчинилися, а фіранки роздулися, немов справжні піратські вітрила. Здалеку долинав шум прибою, а легкий вітерець лагідно ворушив Міїні вушка.

Мишка розплющила очі й потягнулася, позіхаючи: — Ой-йо-ой, який чудовий ранок! — пробурмотіла вона.

Сонячні промінчики лоскотали її носик, а з кухні линув знайомий і дуже приємний аромат. — О, мамині млинці з сиром! — зраділа Мія, погладжуючи свій животик. — Оце буде справжній мишачий сніданок!

Але поки вона ніжилася в ліжку, їй згадався яскравий сон: величезний піратський корабель, старий дерев’яний сундук, повний скарбів, і таємнича мапа... — От би вирушити в справжню пригоду! — зітхнула мишка.

Вона швидко схопилася з ліжка, вмилася, почистила зубки, розчесала хвостик і вже хотіла бігти снідати, аж раптом...

Скрип! Підлога під її лапками видала тихий звук. — Га? Що це було? — здивувалася Мія.

Вона лягла на підлогу, приклала вухо до дошки та постукала по ній лапкою. Тук-тук! — Ого! Тут щось є!

Мишка притиснула лапки до дошки — і раптом одна з них відчинилася. Під нею була схованка! — Таємниця під підлогою! — вигукнула, затамувавши подих, Мія.

Усередині лежав старенький мішечок із піратською печаткою. — Хммм... — примружила очі Мія. — Це виглядає як справжній піратський скарб!

Вона обережно розв’язала мотузочку й витрусила вміст на підлогу. — Ой-ой-ой! Це ж... піратська мапа та таємниче послання.

Мія розгорнула пожовклий папірець. Її очі округлилися: на ньому була намальована її рідна хатинка, а поруч — величезна пальма. — Та це ж прямо тут! — вигукнула мишка.

Мія розгорнула лист і почала читати: «Моя люба онучко, Міє! Якщо ти читаєш цей лист, значить, ти справжня мандрівниця, як і твій дідусь — легендарний Мишистий Пірат! Я залишив для тебе таємний скарб. Але щоб його знайти, тобі доведеться пройти справжнє піратське випробування! Дотримуйся вказівок на мапі — і тобі відкриється велика таємниця. Нехай компас допоможе тобі! З любов’ю, твій дідусь.»

— Ух ти! Оце так справа! — вигукнула миша. — Я повинна знайти цей скарб!

Вона швиденько вдягла піратський капелюшок, засунула компас у кишеньку та взяла мапу. — Ну що ж, вперед, назустріч пригодам!

Мишка вийшла на двір та втягнула носом запах океану. Океан ревів, викидаючи хвилі на берег, мов величезні морські змії.

На мапі біля її хатинки була намальована пальма. Мія ступила під стару пальму біля хатинки й поглянула на мапу. — Десять великих кроків прямо... — пробурмотіла вона.

Мія зробила один крок, другий... і раптом перед нею виросли густі хащі з ліанами.

— Ой-йой-йой, непрохідні джунглі! Ну нічого, я — хоробра мишка!

Вона пройшла крізь джунглі до височенної глиби каменів. Мишка розсунула листя й побачила на камені старий піратський знак із зображенням водоспаду.

— Я на вірному шляху! — з захопленням прошепотіла мишка.

На мапі було написано: «Щоб дійти до водоспаду, зроби 10 маленьких кроків і 3 велетенські стрибки!»

 — Це ж старий водоспад у центрі джунглів! – вигукнула Мія.

Від каміння Мія зробила десять маленьких кроків і три великих стрибки. — Ух, майже на місці!

Водоспад весело шумів, а неподалік кричали мавпи. — І що ж далі? — Мія замислилася.

Вона ще раз подивилася на карту й прочитала напис: — Стрибай на правій лапці три рази, на лівій — чотири, підніми руки вгору та гукни: «Бінго! Піратські скарби знайдені!»

Мія так і зробила. Раптом під її лапками щось захиталося — пісок почав розсипатися. — Оце так! Під ногами якийсь сховок!

Мишка хутко дістала лопатку, яку тримала за поясом, і почала копати. Невже Мія знайшла справжній піратський скарб?

Глибоко у піску ховалася таємнича скриня. Важка, стара, з піратськими вензелями... Мія відкрила скриню — і на мить затамувала подих.

Всередині не було ані золота, ані самоцвітів... але там лежало дещо набагато дорожче: старенький фотоальбом із зображеннями її великої родини. Тут був дідусь у піратському капелюсі, бабуся у квітчастому фартусі, тато та мама, які тримають за лапку маленьку, смішну мишку у капелюшку — саму Мію!

А поруч із альбомом лежав ще один лист. Мія розгорнула його й прочитала:

«Справжні скарби — це не золото й коштовності. Це ті, хто тебе любить. Якщо ти це зрозуміла — ти вже справжня піратка! Бережи свою родину, як найдорожчий скарб. І пам’ятай: найцікавіші пригоди ще попереду!»

Мія усміхнулася, її очі блищали. Вона обійняла альбом і... раптом з-під скрині щось клацнуло. Під нею був секретний відсік!

Мишка знову засяяла від радості — і знайшла піратську пляшку з ще одним посланням, старовинну підзорну трубу та свисток. Мія прочитала записку від Мишистого Пірата:

 «Це — справжні піратські скарби: карта, щоб знаходити нові пригоди, підзорна труба, щоб бачити далекі світи, і свисток, який завжди кличе до веселих мандрів. Якщо тобі буде сумно чи нудно — просто свисни. І пригоди самі тебе знайдуть!»— Агов, це що, справжня пригода?! — Мія аж підстрибнула.

Вона заховала альбом у мішечок, притиснула його до грудей, а свисток повісила собі на шию.