Розділ п'ятнадцятий

- Мишко, це геніально, - видихнув Андрій, переглядаючи документи. – Справді. Я не сумнівався в тому, що ти прекрасна, але це… Ще просто щось з чимось.

О так, у власних здібностях я ніколи не сумнівалась. Зробила все так, щоб ніхто не зміг причепитись. Вешнєв не знайшов би жодного крючка. Для того, щоб він придрався до цього плану і не підписав необхідні документи, йому треба було повідомити про те, в чому підступ. Інакше жодних шансів.

Я прекрасно знала, що роблю.

Тільки від цього не легше.

Коли півтора місяці тому я рішуче погодилась допомогти Андрієві з бізнес-планом і текстом договору, а якщо казати прямо – погодилась придумати, як обманути Вашнєва, я геть не задумувалась про наслідки. Мені було гірко від того, що Ледянський хотів мене використати, і відчайдушне бажання йому помститись штовхало на досить непередбачувані вчинки.

Та йшли дні, я працювала над схемою, дійсно просто вражаючою, якщо вже казати про кримінал, і мені від себе самої ставало все гидкіше і гидкіше.

Я кохала Андрія. Навіть якщо він говорив ці ласкаві слова про кохання лише для того, щоб міцніше прив’язати мене до себе, а тоді скористатись моєю довірою.

Так, це було огидно.

Але нічого в собі змінити мені так і не вдалось. Кожного разу, дивлячись Андрієві в очі, я відчувала трепет і бажання скоріше опинитись в його гарячих обіймах. Поцілувати його хоча б ще раз. Просто притиснутись до чоловіка всім тілом…

Бути поруч.

Бути коханою.

Він казав гарні слова, зізнавався мені в коханні, і як складно не вірити чоловікові, від одного голосу якого готова просто втратити свідомість?

Тепер я вже не знала, як збираюсь вчинити. Просто покинути все, як є, дозволяючи Андрієві здійснити цей обман, чи виступити на стороні Вешнєва? Так, стосунки з Павлом Григоровичем у нас далекі від теплих, та й просто діловими їх назвати складно. Він ніколи не робив мені нічого поганого, а в його щось можна було назвати подобою турботи.

І все ж, він з нетерпінням чекав, доки я нарешті зможу виплатити всі рахунки. Тому що він допомагав мені не тільки з почуття боргу, а й тому, що сподівався виростити достойну помічницю.

- Мишко? Все в порядку? – Андрій торкнувся моєї руки.

- Так, - зітхнула я. – Пробач, задумалась трошки…

- Ти зробила просто чудо, - він поцілував мене у скроню, дарма, що ніколи не дозволяв собі нічого зайвого на роботі. Але, вочевидь, задоволення і розуміння того, що перемога майже в його руках, зробили свою справу.

- Та що ти. Це всього лиш моя робота. Я ж не просто так все життя навчалась, - легко знизала плечима я, намагаючись виглядати якомога спокійніше. – Бачиш, тепер можу виявитись корисною. Може, хоч не шкодуватимеш, що вибрав мене.

- Я ніколи і ні за що не шкодував би про те, що ми зустрілись, - з такою впевненістю промовив Андрій, що мені захотілось взвити. – Ти найпрекрасніша дівчина на світі, Мишко.

Втекти куди завгодно, аби не дивитись в його кохані очі! Не відчувати себе полонянкою власних почуттів.

Андрій, наче спеціально дражнячись, потягнув мене за темну прядку, що вибилась з коси. Я видала шумне зітхання; знала, що він спеціально провокує мене, чекає, доки я позбудусь цього мишиного камуфляжу остаточно, раз і назавжди.

Хоча я вже казала йому, що нічого не збираюсь в собі змінювати.

- Ти якась бліда, - він погладив мене по щоці, нагадуючи про своє існування. – Точно все в порядку?

- Просто трошки перепрацювала, - зітхнула я. – Все нормально… Вибач, я зараз не можу ні про що говорити… Підкинеш мене додому.

Андрій так і не знав, де знаходилась моя справжня квартира. Він тільки добився відповіді, що я жила не з коханим, а подругою – хоча це і не було правдою, - і що сказала йому тоді про це лише тому, що соромилась покликати додому і боялась можливих стосунків. Мишка ж. Налякана.

Але біля мого дому Ледянському світитись не можна. Та і не треба йому нічого знати. Точно не треба.

- Звісно, - кивнув Андрій. – Підвезу. Ходімо?

Він навіть не спитав, з чого б то раптом я рушила додому посеред робочого дня, очевидно, вважав, що після зробленого маю право на відпочинок.

Звісно.

Не кожного дня йому вигадують геніальні економічні схеми, з допомогою яких можна обдурювати таких людей, як Вешнєв. Проте, я не дозволила собі сказати ні слова. Просто спокійно першою вийшла з будівлі, дочекалась Андрія на парковці і дозволила відвести себе геть.

Зараз мені точно не завадить мудра порада подруги.