Вечір потихеньку поступався місцем ночі і в глибині лісу згустилися тіні. Із хащі потягнуло прохолодою, а з хмар, що закрили все небо, поступово почав падати сніг. Невагомі як пух сніжинки вкривали все навколо легкою пеленою. Зненацька панівну тишу розітнули гнівні вигуки, які лунали з невеличкого темного вихору, що з’явився між двома потужними лісовими велетнями. Прокружлявши поміж деревами, вихор із кожною секундою почав зростати, а досягнувши своєї найвищої точки, різко затих, щоб уже через мить розлетітися на дві рівні половини, з яких висковзнули дві згорблені постаті, з ніг до голови закутані в щільну мантію сталевого кольору.
Озирнувшись навколо, перша проскрипіла, звертаючись до другої:
На цих словах обидві незнайомки зайшлися нестримним сміхом. Насміявшись удосталь, перша гнівно подивилася на подругу:
Озирнувшись навкруги кілька разів і ніби принюхуючись до повітря, обидві відьми зробили кілька пасів руками й ніби розчинилися в повітрі.
У цю мить неподалік Міла з Рурі й Урі поступово наближалися до Приймальні Святого Миколая.
Відчуваючи, що мета їх подорожі вже близько, Рурі прискорив крок, але обернувшись, побачив, що Урі раптово завмер, розглядаючи єдиний список дітей, що в них ще залишився. Відчуваючи, що трапилося щось важливе, ельф підбіг до стажера та стурбовано запитав:
І не чекаючи ельфів, дівчинка швидко почала рухатися вперед, але зробивши всього лише кілька десятків кроків, знесилено опустилася на землю. І ледь не плачучи, прошепотіла:
Зібравши всю волю в кулак, дівчинка піднялася, змахнула рукою сльозинки з очей і вже з посмішкою на обличчі почала повертатися до своїх супутників, що трохи відставали позаду, як раптом почула вкрадливий голос ліворуч від себе
Обернувшись на голоси, Міла побачила, як поряд із нею з’явилися дві невисокі бабусі. І хоч одягнені вони були у звичайний буденний одяг, дівчинка звернула увагу, що колір одягу чомусь був темний. На голові в них були вовняні хустки. У першої хустка була сірого кольору, а в другої – чорного.
Зробивши такі висновки, дівчинка з вдячністю взяла від бабусь солодощі й, не помічаючи переможного блиску в їхніх очах, почала розкривати гостинці. Вона так захопилася, що навіть не побачила ельфів, які помітивши Мілу й бабусь поряд із нею, застережливо замахали дівчинці руками.
Але Міла, знаходячись під якимось впливом, не тільки не бачила друзів, а й жодним чином не відреагувала на вигук Рурі, голосно запитавши в бабусь, від кого солодощі.
Не помітила дівчинка й того, як одна з бабусь різко розвернулася до ельфів і зробила кілька рухів руками, після яких Урі й Рурі заклякли.
Під пильним поглядом бабусь дівчинка скуштувала запропоновані солодощі. Запивши їх солодким напоєм, вона тяжко зітхнула й почала поступово спускатися крижане ложе, яке з’явилося нізвідки. Прилігши на нього, Міла заснула.
Тієї ж миті постаті бабусь замерехтіли й розлетілися на тисячі маленьких частинок, щоб через мить зібратися в знайомі згорблені постаті в темних накидках.
Відредаговано: 26.05.2020