Інтермедія. Мишачий король

Сонячні зайчики весело вистрибували по стінах і мармуровій підлозі тронного залу, життєрадісно відображаючи зображення з вічного союзу світла й тіні. Масивні колони, які тримали високу стелю, прикрашену химерними фресками, обвивала жива лоза.

Великі люстри зеленим сяйвом освітлювали величезний зал, у центрі якого розташувався величний трон, навпроти якого вишикувалися воїни-миші. Кожен із них був одягнений у накидки з клаптиків тканини, а в руках вони тримали вигнуті шаблі та маленькі круглі щити.

На троні розташувався Мишачий Король. Одягнутий у бузковий сюртук, вкритий золотими блискітками, він суттєво відрізнявся від своїх підданих. В одній руці монарх тримав скіпетр,  інша стискала шпагу. За спиною короля розвіювався синій оксамитовий плащ із білою опушкою.

• Треворе, Рабанде, Губію, доповідайте, - прозвучало в тиші залу.

Уперед виступили три миші, кожна з яких мала пов’язані бузкову, оксамитову й синю стрічки на плечі.

• Списки викрадені. Це було легко, - сказав власник бузкової стрічки.
• Я кращий. Я заплутав ельфів, і вони не потрапили до дітей, - пропищав власник оксамитової стрічки.
• Не всіх, Рабанде, - повернувшись до доповідача, пошепки сказав Тревор.
• Тихо, Треворе. З мене сир, якщо помовчиш!
• Поки діти засинали, я переписав їхні листи та вказав, що їм не потрібні подарунки й вони не вірять у Святого Миколая, - потираючи лапки,  сказав власник синьої стрічки.

Уважно вислухавши мишей, король піднявся з трону та почав прогулюватися тронним залом, розмірковуючи вголос.

• Так. Списки в нас. Кількість дітей, що перестають вірити в Чудотворця, зменшується. Чудово, все йде за планом. Невдовзі вже ніхто не стане нам на заваді. І ми захопимо…

У цю мить двері тронного залу відчинилися й на порозі з’явилася захекана миша.

• Мій Королю, там, там... Дівчинка… справжня..., вона з ельфами.. ...йде до Приймальні…

Почувши це, Тревор схопився за голову і, повернувшись до Рабанда, сказав:

• Не бачити мені сиру…
• Тобі б лишень поїсти, - прошипіли у відповідь. - Слухай, не відволікайся! Інакше знову відправлять котів дражнити.

Перервавши суперечку, що от-от мала розпалитися, залом рознісся гнівний крик Короля:

• Що?! Дівчинка. Не можна допустити. Вона все зіпсує, - і повернувшись до Рабанда з Тревором, монарх промовив, - Негайно вирушайте до пані Завірюхи та не дайте дівчинці дійти до Приймальні.
• Так, можете вважати, що ми вже там, - пропищав у відповідь Рабанд і, схопивши товариша, поспішив до виходу із залу.

Інші ж миші, налякані спалахом гніву монарха й намагаючись залишитися непомітними, швиденько висковзнули з приміщення. Залишившись у присутності лише вірних мишей-воїнів, король не поспішаючи, підійшов до трону й промовив, звертаючись у порожнечу:

• Невже пророцтво здійснюється…?