Святково прикрашений будинок готувався до сну. Поступово вимикалося світло в кімнатах, і вже за кілька годин освітленою залишилася лише одна кімната.
Саме там дівчинка, укрита великою пуховою ковдрою так, що було видно лише її допитливі оченята, готувалася до сну. Батьки, присівши на її ліжко, дочитували їй казку. Перегорнувши останню сторінку, тато поцілував доньку й побажав їй гарних снів. І вже виходячи з кімнати, тато з мамою почули дуже тихе:
Точно, точно, - посміхнулася мама. - На добраніч, сонечко. Завтра обов’язково перевір, що тобі приготував Святий Миколай.
Тихесенько прикривши двері, батьки покинули кімнату. Дівчинка вже почала засинати, аж раптом за вікном почувся сильний порив вітру, а в кімнаті, біля підвіконня, поступово окреслилася постать того незнайомця. Принюхавшись, він підкрався до ліжка та, нахилившись до дівчинки, прошепотів
Промовлячи ці слова, постать у накидці робила руками дивні паси над головою дитини. У відповідь на дії незнайомця дівчинка почала неспокійно крутитися вві сні. І якщо б уважно придивитися до неї, то можна було б помітити, як вона наче промовляла ті ж слова, що нашіптував їй незнайомець.
Невідомо, чим би все завершилося, але ситуацію врятувала випадковість. За вікном пролунав гуркіт, і почулося гучне «Няв». Дівчинка вмить розплющила очі, а незнайомець швидко розчинився в повітрі.
Через кілька хвилин вона вже тримала в руках штатив і стареньку відеокамеру. Ще за хвилину вона встановила камеру й спрямувала її на ліжко. Завершивши ці нехитрі дії, вона сховалася за ліжком
Минуло кілька годин і у кімнаті, разом із черговим поривом вітру за вікном, несподівано з’явилися два невеликих силуети. Один із них, трохи вищий, тримав у руці папірець, а інший постійно поглядав на годинник. Перший уважно оглянув кімнату й промовив:
Шум від падіння був настільки гучним, що розбудив дівчинку. Налякана гуркотом, вона вискочила зі свого сховища й раптом завмерла, практично врізавшись у винуватця переполоху. Декілька хвилин у кімнаті панувала тиша, яку порушив тремтливий дитячий голос:
Говорячи це дівчинка практично підстрибувала на місці, не в силах стримати емоції. Ще раз глянувши на ельфів, вона благально склала руки й, ледь не плачучи, звернулася до помічників Святого Миколая.
Ельфи перезирнулися, ще раз подивилися на дівчину, потім знову на себе, і промовили:
У відповідь Рурі й Урі лише посміхнулися один одному. Потім старший з ельфів витягнув із кишені ще один папірець, щось ледь чутно прочитав із нього і дівчинку та її супутників підхопив сильний порив вітру, що невідомо звідки взявся в кімнаті. Розкидаючи речі по всій кімнаті, він так само раптово зник, забравши із собою Мілу й ельфів.
У сусідній кімнаті, прокинувшись від поривів вітру за вікном, тато ще кілька хвилин прислухався до них, де йому здалося, почулося:
Відредаговано: 26.05.2020