Частина 6. Буремне життя з Духами

Частина 6. Буремне життя із духами.

— Друзі, — гримнув Драго, — ви сумніваєтеся в мені. Я не зроблю нічого, що може змінити попередній перебіг історії. Адже це може зашкодити Володарці. Як би мені не було боляче та прикро, але я чудово усвідомлюю різницю в масштабі: одна цивілізація чи цілий Всесвіт.

Врешті-решт ризикнули. Тимчасово засліпили супутники стеження Людин. Я порадив Драго прокинути портал максимальної сили (величини), щоб у випадку наявності поряд з планетою потужного флоту вони не знали, куди цілитися. Хоча виявилося, що там флот слабенький. Цивілізація дракона лише нещодавно почала освоювати космос. Кораблі виявились приблизно такі, як у Кверків. І на Велеса, що виринув біля рідної планети дракона, ніхто уваги не звернув (точніше, його ніхто навіть не помітив під чудовою невидимкою). Здивування викликав лише портал, що з'явився і зник.

Не знімаючи невидимки, розіслали орбітою розвідзонди. Тепер ми перебували в такомуж  стані, як Драго біля Землі (цієї цивілізації ми не знали). Незабаром ми вже легко визначали, де знаходяться драконівські шамани. Вони теж були одягнені в дуже яскравий одяг. Ми, які звикли бачити Драго майже постійно в броні, дивувалися таким одягом, хоча дуже швидко звикли.

Драконівські шамани використовували не бубон, а музичний інструмент, який чимось нагадував цимбали величезних розмірів. Загалом провели тут близько п'яти років. Проте дізналися потрібної собі інформації дуже мало. Виявляється, для різних Духів потрібні різні інструменти та різні мелодії. За непідтвердженими даними є такі духи, які не піддаються звуковим вібраціям. Лише вогню бояться всі Духи. Де ще шукати потрібні знання?

Як казав Пацюк з фільму Вечори біля Диканьки:
— Якщо тобі потрібен чорт, то й іди до чорта!

https://www.youtube.com/watch?v=ene3yZTZNVE
Пацюк

— Пропоную полетіти до Друнів.
— Ліль, навіщо?
— Якщо Тріада там, то в неї й поцікавимось.
Ми вже зневірилися дізнаватися про потрібні нам знання. Для заправки Велеса злітали назад за часом на вісім тисяч років. Драго дійсно виявив одну зі своїх ничок. Заправив Велеса під зав'язку. Після цього повернулися у той же час, де були. Я прокинув портал у пусте місце Всесвіту Мора, а звідти до старого місця планети друнів. Велес під невидимкою подолав портал, я його відразу ж прибрав.

Кораблик швидко на маневрових двигунах урвав звідти. Хоча згодом виявилося, що побоювалися задарма. Біля сусідньої планети дійсно літала величезна кількість космічного сміття. Цілком можливо, що нещодавно там було знищено цивілізацію, оскільки на її поверхні все було випалено. А на планеті Друнів росли вікові ліси. Але друнів було дуже мало. Визначити справжній рівень розвитку з орбіти було неможливо.

Драго залишився на Велесі, а ми під усіма можливими видами невидимок у вигляді ельфів телепортнулися на планету. При цьому я, не знаю навіщо, прихопив із собою варган та ханг. Лише встигли опинитися на планеті, як потрапили до чіпких лап (гілок) дерев. Мене врятувало те, що варган не висів у мене на грудях, а був у роті. При першому ж звуку варгану сила, з якою дерева нас утримували, ослабла. Я зміг дотягнутися рукою до варгану. Почалася мелодія підпорядкування. Захоплення дерев спочатку ослабли, а потім взагалі вони перестали нас утримувати. Я перестав грати. Раптом перед нами постала Тріада.

— Тріадо! — в один голос вигукнули з Лією.
— Чужинці, я вам когось нагадую? Що вам тут потрібно?
Ми з Лією опустилися на коліно.
— Привіт ,мати Тріадо. Дякуємо вам за порятунок.
— Я нікого не рятувала. І взагалі чужинцям тут не місце, прошу негайно залишити мої володіння – на нас почався ментальний вплив. Але він почався з невеликої величини. Це дозволило мені зробити один удар по хангу. Тріаду перекосило.

— Вмотуйте звідси, поки я не покликала своїх слуг, — ледве вимовила Тріада, намагаючись показати, що на неї звук не діє. Я продовжив ударяти по хангу, вистукуючи мелодію підкорення всіх Духів. А щоб було зручніше, злевітував, ніби сиджу, поклав ханг на коліна і продовжив мелодію.

— Що ти хочеш, чужинцю?
— Нам потрібна детальна інформація: як підкоряти духів, які бувають духи, на яких духів, які саме мелодії діють?
— Чужинцю, перестань грати. Адже я не можу терпіти цієї мелодії.
— Гаразд, але не надумай обдурити.
— Світлі Духи не дурять. Але навіщо тобі знати підпорядкування, якщо можна сказати, що ти підкорив навіть мене?

— Тоді я буду ставити конкретне запитання, а ти відповідаєш. На які групи поділяються Духи? Якщо є кілька варіантів поділу, всі варіанти, які ти знаєш.
— Абсолютно всі Духи діляться на світлих і темних або за визначенням білкових на добро та зло. У цих групах однаковий розподіл, хоча може бути різна назва. Я розповідатиму про світлих.

Нас поділяють на дві основні групи: виконавці та вершителі. Виконавці – це Духи нижчого рангу. Вони можуть виконувати якусь одну операцію. Хоча призначення цієї операції немає значення. Виконавці можуть переходити від світлих до темних і назад, особливо, якщо вони служать білковим.
— Так, знаю, знаю. Вони підкоряються найбільш сильному духу у білкового. Але як визначити, який дух сильніший?

— Якщо при народженні основний дух білкового слабкий, то й інші траплятимуться слабкі.
— Дамо спокій виконавцям. Інша група?
— Вершителі. Тут суто індивідуальний підбір. Вершителі не можуть множитися нескінченно так, як виконавці. Але вони мають більше свободи у своїх діях. І відрізняються один від одного так само, як відрізняються білкові. Якщо виконавці безстатеві, то вершителі мають стать. Вони можуть мати дітей.

— Цікаво було б подивитися, як духи роблять дитину (одразу ж отримав від Лії потужний потиличник). Проте зараз мене це не цікавить. Якщо вершителі крутіші за виконавців, то й можливості їх значно вищі.
— Вершителі, згідно з їхніми можливостями, поділяються на чотири групи: молодші, нормальні, старші та правителі.
— Ось це те, що треба. Чим вони відрізняються і як їх підкорити? Також основні характеристики.

Тріада беззаперечно викладала всю інформацію. Хоча з кожною новою інформацією щодо Духів розуміти ставало важче. Це все не вкладалось в голові. Для того щоб зрозуміти, необхідно було всі свої поняття змінити. Змінити поняття пересування, змінити поняття сили та впливу. Мені здавалося, що в мене мозок незабаром закипить. І я взагалі щось перестану розуміти.

— Тріадо, а чому ви так легко здалися та розкриваєте нам усі свої таємниці?
— Чужинцю, я вам не розкриваю секретів, а розповідаю те, що відомо абсолютно всім. Але в мене буде невелике прохання. Ви мене назвали Тріадою. Хоча мене звуть інакше. У той же час, мені дуже сподобалося це ім'я. Ви дозволяєте мені носити його?

— Мати Тріадо, ви Дух Духів і маєте повне право називати себе, як вам більше подобається. І якщо вас влаштовує Тріада, то нам же краще. Ми вже звикли до вас, як до Тріади.
— За кілька годин звикли? — я й язик прикусив. Чи можна їй розповідати? Чи не змінить це перебіг історії?
— Чужинці, ви потрапили під вплив інших Духів? Чому ви боїтеся мені розповісти свої сумніви?
— Мати Тріадо, все ж таки ви не відповіли на наше запитання.

— Чому я здалася? Ви надто повірили у свої інструменти придушення. Вони діють на моїх підлеглих, а для мене їхній звук просто нестерпний, неприємний і не більше. Але вони мене не підкоряють.
— Якщо не підкоряють, то чому ви все щиро розповідали нам?
— Ви білкові, але з силою духів-вершителів трохи вище за групу Молодших. Окрім того, Духи, які вам служать, відносяться до нас, до світлих. Ось я і згадувала ті знання, які мені доводили в дитинстві.

— Як давно це було?
— Зовсім недавно. Усього близько двох тисяч років. Адже я дуже молодий і недосвідчений Дух.
У мене від слів Тріади дихання перехопило. Так недбало сказати, що кілька тисяч років – це нещодавно.
— Ви кажете, що нещодавно – на вашу думку кілька тисяч років. Але наскільки мені відомо – Духи безсмертні. Чи я помиляюся?
— Так, Духи безсмертні, але Духи-вершителі мають дитинство, молодість, зрілість. Дитинство Духів до тисячі років, молодість до десяти тисяч років, зрілість настає після ста тисяч років. Але до зрілого віку більшість не доживає.

— Мати Тріадо, ви самі собі суперечите. Говорите, що Духи безсмертні, водночас стверджуєте, що більшість помирає, не доживши до зрілого віку.
— Я не сказала вмирають. Вони гинуть. Гинуть не своєю смертю.
— Я зрозумів. Війна. Чи ще є причини?
— Так, чужинцю. Війна. Непримиренні війни із темними.

— Припустимо, ми, білкові воюємо за їжу, за територію, за різні пільги. А за що воюють Духи?
— Ви воюєте під впливом Духів. Те, що ви вважаєте своїм бажанням, насправді є бажання вашого Духа. Перепрошую, але я не хочу примусово дізнаватися у вас, чому ви вважаєте, що ви мене бачили.

— Мати Тріадо, ми з вами зустрінемося за десять тисяч років. І ви нам надаватимете безцінну допомогу. Навіть рятуватимете від смерті мою кохану. Але ми боїмося відкритися. Тому, що інформацію про це Духи передаватимуть через тисячоліття і природно може змінитися перебіг подій. Можуть убити вас раніше, ніж уб'ють мою кохану і не буде кому її врятувати. А зараз ми вважаємо, що темні Духи загрожують Володарці нашого Всесвіту. І її життя під загрозою. Ми маємоі врятувати Володарку.

— Ваша заява дуже серйозна. Я маю про це повідомити старших Духів. Я маю. Але чи я зроблю це, вирішу лише після того, як отримаю від вас інформацію.
— Навіщо примушувати? Ми можемо все показати. Можемо тут, а можемо на кораблі (якщо ви не боїтеся). Там більш повна інформація.
— Дітки! Чи мені вас боятися? На кораблі, так на кораблі.

— Тоді телепортуйтесь слідом за нами, — за мить ми були на Велесі поряд з Драго. І раптом промайнув страх. Страх у суміші з повагою.
— Страж? Доброго здоров'я, — чемно сказала Тріада, лише встигнувши «проявитися» на кораблі. Драго з подивом дивився на Тріаду.
— Привіт, мати Тріадо. Чому ви мене назвали Стражем? — гримнув Драго. Тріада й голову в плечі втягла від його розкотистого голосу.

— Значить, дійсно Страж. Вибачте, але подейкували, що вас убили.
— Мене багато разів убивали, але, як бачите, я живий і здоровий.
— Вибачте, а у вас є інструмент для Духів?
— Ви не маєте цей на увазі? — Драго десь із-за спини дістав свої «цимбали». Що для мене, що для Лії вони були величезними, тож на тому інструменті найзручніше було грати дракону. Але варто було лише промайнути в полі зору Тріади цим цимбалам, як ми відчули панічний страх. Я відразу зрозумів, що цей страх виходив лише від Тріади, нам було пофіг.

— Мати Тріадо, чому ви так злякалися цього інструменту?
— Страж. Це інструмент Стража. Вигляд Стража. Хоча я не відчуваю духу його самого, але він може маскуватися так, що жоден з Духів не зможе його відчути, якщо він сам не захоче.
— Мати Тріадо, ми вам покажемо всю інформацію, що вас цікавить, але будь ласка розкажіть все, що ви знаєте про Стража.

— Гаразд, чужинцю. Це буде для мене щось схоже на серйозний іспит, запропонований самим Стражем. Страж – це найвищий Дух. Він підтримує рівновагу між темними та світлими в підконтрольній частині світу, — Тріада зам'ялася, — але я не знаю скільки Всесвітів (і які саме) входять до цієї частини. Все, що стосується інших Всесвітів, мені майже невідомо. Я переміщатись між Всесвітами не можу.

— Мати Тріадо, можете мене називати Шаман. За ідеєю Страж – Дух набагато потужніший за будь-якого іншого Духа-вершителя. Яким чином його вбили?
— Шамане, у мене суперечлива інформація щодо смерті Стража. Усі викладачі, які розповідали мені про Стража, стверджували, що Стража вбили темні. Вони обманним шляхом підібрались до нього. Близько сотні Духів-вершителів, які мали силу правителів темних, зуміли якимось чином закритися від звукової вібрації і на них не вплинув інструмент Стража. Тому їм вдалося зламати інструмент (хоча багато хто з них при цьому загинув).

Інші почали бій зі Стражем. Його сили вистачило б, щоб упоратися з цими духами. Але це були смертники, які мали протриматися кілька миттєвостей, доки з'являться кілька тисяч темних, що мали силу правителів. І вони знищили Духа-Стража. Світлі, що прийшли на допомогу, спізнилися. Коли вони з'явилися, дух Стража вже розвіявся. Почалася грандіозна битва. У цій битві з обох боків загинуло дуже багато найсильніших Духів із багатьох Всесвітів.

— Чому ви так впевнені, що Страж загинув?
— Тому що після того бою він ніколи і ніде не з’являвся. Останніми тисячоліттями темні почали домінувати. Принаймні у нашому Всесвіті. Хоча мій брат Дух Сну та Мрій мені доводив, що викладачі не мають рації. Стража вбити неможливо. Він існує скрізь та у всіх часах одночасно. А те, що він не показується, не означає, що його немає. Просто він вичікує такий момент, коли відбудеться кричуще порушення, і тоді він роздасть усім за заслуги.

— Можливо, ваш брат помилявся. Бо за десять тисяч років він себе ніяк не виявив. І ми сюди в цей час «пірнули», щоб якимось чином упоратися з Духами. Наскільки я розумію, темні мабуть щось пронюхали про Стража, бо не просто так була знищена вся цивілізація нашого друга. Велесе, покажи, як було знищено цивілізацію Драго. Якщо зможеш, то з інформацією покійного генерала.

Перед нами з калейдоскопічною швидкістю промайнуло те, що передувало знищенню цивілізації Драго. Коли з'явився образ Вельзелів, Тріада не витримала:
— Нор, — ледь чутно прошепотіла вона. І величезний страх. Після того, як зникла голограма Велеса, я запитав:
— Хто такий Нор?

— Зовнішність, яку приймає головний правитель темних не тільки в нашому Всесвіті, а й у багатьох інших. А якщо точніше, то вигляд фізичного тіла, в яке він може вселятися. Він може вселятися в будь-яке тіло, але це буде йому найкомфортніше.
— Тільки Нор має навичку вселення?
— Ні. Таку навичку мають Духи-правителі та деякі зі старших вершителів.

— А чи можливо керувати фізичним тілом, не підселяючись у нього?
— Можливо, але це дуже рідкісна навичка, — я буквально розплився в посмішці.
— Мати Тріадо, розкажіть будь ласка все, що ви знаєте про цю навичку.
— У свій час мені дуже подобалася ця здатність, я навіть починала тренуватися. Але потім залишила цю витівку.
— Чому? — мимоволі вирвалось у нас із Лією.

— Я не бачу сенсу в такій навичці. Щоб дійсно був приголомшливий ефект, потрібно дуже багато збігів. Потрібно, щоб це був воїн. Необхідно, щоб він мав унікальні навички. При цьому мав велику силу, наприклад, таку, як ви. Тому що при використанні такої навички управління сила того, ким керують, зростає не більше, ніж у два рази. Але такого збігу не може бути з тієї причини, що ці бійці не потребують такого управління. Тим паче, що підпорядкувати без вселення такого бійця дуже важко.
— А коли такого бійця вбивають?

— Необхідно повернути дух (білкові кажуть душу) цього бійця у фізичне тіло, а для цього потрібно мати ще одну навичку. Але ми домовлялися, що ви мені покажете те, що мене цікавить, а насправді ви лише продовжуєте розпитування.
— Гаразд, мати Тріадо, дивіться. Чи впізнаєте ви себе, через десять тисяч років?
Виникла голограма. Мова Турга, а ми Тріаді показали на неї, що сиділа, поряд із Тургом.

— Зупиніть. Це мова Володаря Всесвіту, але Володар нашого Всесвіту — Бухвірн. А тут один із друнів.
— Ми вам пізніше покажемо бій, у якому Бухвірн зазнав поразки, а я, використовуючи вашу навичку, знищив душу Бухвірна, — ми продовжили відтворення. Тріада на себе не дуже й дивилася. Її більше цікавив сам бій. Але момент підселення до одного з бійців вона помітила.

— Твірч підселився, командир легіону темних, — промайнула в неї думка. Проте коли вона побачила, як примусово повернулася душа Лії до тіла і як вона розкручувала супротивників, Тріада «прикипіла» до голограми. Ось Лія з її допомогою уклала ворожого Володаря у вогняні кайдани. Тут уже Тріада не витримала:
— Зброя Стража, — буркнула в голос. Але варто було їй побачити спритного монстра, вона випала в осад, мимоволі на кілька миттєвостей прийнявши такий самий вигляд.

— Стоп. Чужинці, я вам вірю. Адже ви показали, як я збираю цю білкову, у своєму істинному вигляді. Все інше – маски. У масці швидкість рухів зменшується на порядок, якщо не більше. Окрім того, ви не духи і не могли знати вигляд мого істинного фізичного тіла. Як довго ви зможете затриматися в моєму часі, щоб не померти від старості, і щоб ви змогли повернутися в той час, коли вам треба?

— Мати Тріадо, — гримнув дракон, — скільки потрібно, стільки й будемо. Хоча що ви пропонуєте?
— По-перше, мені потрібно буде повністю ознайомитись з усією інформацією. По-друге, мені необхідно буде відновити той напрямок навчання, який я починала в дитинстві. Сподіваюся ви вмієте працювати з пам'яттю (ми всі троє лише кивнули). При цьому коригувати пам'ять ви мені будете, щоразу, коли я вас залишатиму. Все те, що я у вас дізнаюся, потрібно заганяти в глибинні відділи пам'яті, щоб згадувалося лише в потрібні моменти. Це те, що стосується зміни моєї кваліфікації.

— А чи не можна швиденько передати навички?
— Це лише у вас білкових, розумні істоти, що мають унікальні здібності, можуть швидко поділитися своїми навичками. А у Духів навичку можна вивчити не швидше, ніж за тисячу років. Щоб її мжна було застосовувати на рівні підсвідомості.
— Але ж можна увійти у своє справжнє фізичне тіло і отримати навичку дуже швидко.

— Навіщо? Ця навичка діятиме лише в тому фізичному тілі, в якому його було отримано. Адже це заклик духа-виконавця, духа-слуги. Але ж я не білкова, а Дух. Якщо я зміню фізичну подобу, цей дух від мене піде. Мені необхідно навчитися цій навичці, щоб не дух-виконавець мені слугував, а я сама це могла робити.

— Мати Тріадо, нам необхідно знаходитися обов'язково біля вас, доки ви будете його вивчати?
— Не обов'язково. Але ви маєте переконатися, що мені вдалося розпочати вивчення обох необхідних навичок. Цілком можливо, що доведеться до цього долучити ще когось із духів.
— Мати Тріадо, ви таким чином збільшите можливість провалу цієї операції з порятунку Володарки.

— Я розумію, але мені потрібна буде ґрунтовна підтримка. Підтримка когось із старших духів. Мені потрібно, щоб хтось із сильних бійців мені допомагав у навчанні, при цьому не поширюючись, що я повернулася до вивчення цієї навички. Думаю, що мені вдасться вмовити старшого брата.
— Духа Cна та Мрій? Але який із нього боєць? — Тріада покотилася зі сміху.

— Цим запитанням ви мене переконали, що саме його допомога потрібна. Стражу, вибачте, це ваш корабель?
— Так. Це має значення?
— Ніхто не може пересуватися у часі далі тисячі років. Хоча поступово ця заборона слабшатиме і білкові зможуть проникати далі в минуле. Лише корабель Стража може літати не лише у просторі, а й у часі. Туди, куди він захоче. Якщо це ваш корабель, то ви Страж, — Тріада опустилася на коліно і шанобливо схилила голову перед драконом. Він підняв її з колін.

— Мати Тріадо, не треба всіх цих умовностей та шанувань. Тим більше, що я не Страж. Але я дуже хочу, щоб небезпека для життя моєї Повелительки відступила. Адже вона вже вкотре померла близько тисячі років тому. Я не хочу, щоби це повторилося. Бо тисячу років Всесвіт був без керування.

— Гаразд. Я лише хотіла запитати у вас дозволу, привести до вас на корабель свого брата. Він вам може розповісти набагато більше інформації, ніж я.
Але ми довго не наважувалися показувати дорогу комусь із Духів на Велес. До речі, Тріада організувала нам чудове харчування. Я вже не запитував, звідки вона дізналася, що з їжі найбільше подобається Драго. Але вона при кожному відвідуванні забезпечувала нас чудовою, калорійною та смачною їжею. Розділяючи їжу на нашу з Лією та їжу для дракона.

Лише приблизно за рік ми наважилися. Наступного разу вона з'явилася не сама, а ще з одним ельфом, який тільки встиг «проявитися» на Велесі, як миттєво перетворився на монстра (подібного до того, що збирав нутрощі Лії) і схилив коліно перед драконом:
— Доброго здоров'я, Страже. Вибачте мене та мою сестру.
— Скільки можна доводити, що я не Страж? — невдоволено буркнув Драґо.

— Вибачте, більше не буду, — Дух знову повернувся до зовнішності ельфа. Після цього він почав часто бувати на Велесі. Ми всі троє відразу відчули різницю між Тріадою та її братом. Це був дійсно боєць. Боєць з величезним досвідом та знаннями. Його вік був майже 20 тисяч років. Наші знання про Духів почали стрімко зростати. Він накачував нас новою інфою, не перевантажуючи нам мізки і водночас давав шалене навантаження.

За рік ми знали про Духів стільки, що про білкову форму життя ми знали набагато менше. Через рік він запропонував нам спаринги з ним. Ми із задоволенням погодилися. Але такого ми не очікували. Цей дух у вигляді невеликого ельфа протистояв нам трьом, а ніхто з нас не встигав ударити його хоча б раз. А він лише показував удари, але не завдавав.

Приблизно через місяць щоденних спарингів він застосував фулконтакт. Але завдавав не смертельних ударів, а таких, щоб будь-який з переломів можна було легко вилікувати. Навіть коли до нас на спаринги приєднувалася Тріада, її брат легко справлявся із чотирма супротивниками. Але спаринги були, як безкоштовний додаток до решти знань, що ми отримували, про Духів. Те, що ми раніше знали про них, не можна назвати навіть вершиною айсберга, а так маленька крапочка.

Ми дізналися, що серед духів-виконавців є такі, що їх неможливо перемогти, знищити (поки господар живий). Це духи, відповідальні за почуття та прихильності. Серед них є як позитивні, так і негативні. І в будь-якому випадку сила цих духів або зменшується господарем, або множиться. Тепер мені став зрозумілим афоризм: поділися горем (бідою, неприємністю) з іншим і горе зменшиться, поділися радістю — вона помножиться.

Про дух любові взагалі окрема розмова. Це єдиний із духів-виконавців, який не піддається магічним впливам. У цьому відношенні він навіть сильніший за дух смерті. Це найважливіший дух серед духів-виконавців. До речі такі самі духи можуть бути вершителями. Проте Духи-вершителі не можуть змінити колір (зі світлих у темні, чи навпаки).

Ми вже перебували з Тріадою та її братом у минулому більше десяти років, а інформація про духів не зменшувалась Нам здавалося, що її кількість з кожним днем ​​зростала. Не знаю, як Дух сну дозував цю інфу, але мозок працював завжди на межі своїх можливостей, хоча начебто й перевантаження не було. Якось він захотів побувати у нашому Всесвіті. Гаразд, без проблем.

Прокинув портал і незабаром Велес опинився біля Землі. Тріаду та її братика, ніби підмінили. Вони не просто втратили всю свою силу, а й швидкість. І пересувалися, як два дідусі. Про телепорт їх з Велеса на Землю і мови бути не могло. Вони були ніби паралізовані. Я хотів відразу повернутися назад, але вони попрохали, поки що не повертатися. Пробули ми на орбіті Землі близько доби і повернулися. Духи відразу ж пожвавилися.

— Шамане, для тебе не буде тягарем прокидати портал у ваш Всесвіт, щоб ми могли адаптуватися?
— Не думаю, що це потрібно.
— Потрібно. Дуже потрібно. Вбивство командира легіону темні просто так не залишать (помста, вендета). Вони дуже швидко вирахують ваш Всесвіт і за допомогою місцевих побратимів виявлять ваші сліди.

Ваша Повелителька зробила мудро, рятуючи вас, послала туди, де вона не зможе вас виявити. Навіть не дивлячись, на те, що Повелителя Всесвіту охороняють дуже сильні Духи, вони не зможуть протистояти об'єднаній силі темних. Вони звісно загинуть, захищаючи її, але навіть смерть її захисників не дасть змоги виявити темним вас. У безсилій злості вони вб'ють Володарку, якщо їй не допомогти.

Після смерті духів-охоронців вони заволодіють її тілом, щоб повністю вивідати всю інфу і лише потім знищать. Судячи з тієї терміновості, з якою вона вас відвела від небезпеки, час йшов навіть не на хвилини, а на секунди. Значить, ви маєте повернутися не пізніше, ніж через дві секунди (одна в запасі). Хоча бажано в першу секунду. Можливо деякі духи-охоронці ще будуть живими. Природно, і здоров'я Володарки за цей час може не постраждати.

Я поки що не знаю, яку саме роль мені доведеться виконувати в цій ситуації, але те, що ми з сестрою з’явимося у вас, я впевнений. Ось тому нам необхідні багаторазові переміщення у ваш Всесвіт. А якби ще й дізнатися про основні прийоми боротьби темних зі світлими, взагалі було б чудово.
— Хіба вони не однакові у всіх Всесвітах?
— Цього я не знаю, існує дві версії. По одній всі прийоми та методи однакові, по іншій – у кожному Всесвіті свої.

— Мені здається, що різні. Бо структура душ різна. Дивись, — я за допомогою кокона показав вид душі нашого Всесвіту і поряд вид душі Всесвіту Бухвірна.
— Не чекав. Поганий із мене слідопит. Але ваші душі не відрізняються від душ друнів.
— Це лише маска. Цю навичку маскування ми отримали від Тріади.
— Я теж володію цим методом, але вас недооцінив. Дякую за науку.

Потім почалися постійні екскурсії через портал до Землі. Спочатку раз на тиждень протягом однієї-двох діб, потім двічі на тиждень. Через рік дух Сну з Тріадою могли легко телепортуватись з Велеса на Землю і назад. З кожною такою «екскурсією» вони почувалися легше. Минуло років із десять.
— Шамане, я сьогодні змотаюся на розвідку.
— Дуже треба?

— Братику, не треба. Ти можеш загинути.
— Сподіваюся, ти мене не залишиш у біді. Якщо відчуєш смертельну небезпеку для мене – клич.
— Гаразд, — похмуро погодилася Тріада. За мить перед нами стояла звичайна людина цього часу. Ще за мить лише подих повітря вказував, що тут хтось стояв. Минула година, друга про братика Тріади ні слуху, ні духу.

— Драго, підготуй Велес на переміщення з максимальною швидкістю на тиждень у майбутнє.
— Я зрозумів, будемо драпати, — гримнув дракон, — Велесе, після першого порталу повертайся на шість діб у минуле.
— Виконую, — варто тільки подумати дракону «старт» і Велес рвонеться на тиждень вперед, а там портал і злиняли.

Ми почали скоса поглядати на Тріаду. Минуло вже близько десяти годин, а вона сиділа спокійно, без руху і наче про щось мріяла. Раптом її очі неспокійно забігали, нам усім передалася її тривога.
— Повернися до мене. Братику, повернися, — стурбовано подумала Тріада, наступної миті прямо перед нею плюхнулося понівечене тіло тієї людини, яка стояла десять годин тому поряд з нами.

— Старт, — телепатичний наказ дракона Велесу. Секунд через п'ятнадцять гудіння припинилося, і я прокинув портал у сусідній Всесвіт. Велес, не чекаючи наказу, пролетів його. Після шостого порталу ми опинилися на місці. Лише тепер я зміг звернути увагу, що діялося поряд зі мною. Замість образу людини на підлозі лежало змучене тіло монстра (істинний вигляд духа), а Тріада проводила над ним якісь навіть зараз незрозумілі для нас дії.

Глибокі рани та опіки зникали на очах. За кілька хвилин Дух був, свіженький, як огірочок. Після цього було кілька потужних ударів Тріади, від яких той відлітав, як м'ячик, але й не подумав захищатися.
— Більше я тебе не пущу!
— Пустиш, сестричко, пустиш. Це того варте.

Виявилося, що братик застосував маскування розвідників. Зміг непомітно проникнути до темних. Досить довго йому вдавалося залишатися непоміченим, а потім зміг видавати себе за одного з темних. Проте коли розкусили, що він світлий, то й почалося. Вчасно його Тріада звідти висмикнула. Дух сну, незважаючи на такі величезні пошкодження фізичного тіла та астралу, був задоволений.

Він дістав безцінну інформацію про темних. При тому про чужих темних. Але на його величезний жаль інфа не могла вийти за межі Велеса. Минуло ще близько тридцяти років (ми з Лією знову застосували атомарне переродження). Раз на рік Дух сну йшов на розвідку і завжди повертався змученим. Але кожна така розвідка приносила нові прийоми та навички. Мені здавалося, що ми з Лією досі проводимо спаринг з Духом на тому ж рівні, що і в момент першого спарингу, поки не попрохав Велеса показати дві голограми поруч.

Останні спаринги та років шістдесят тому. Я був уражений. Наша сила збільшилася на порядок, а швидкість разів на п'ятдесят. Раніше ми не могли й подумати про такі швидкості. Останній рік ми втрьох примудрялися протистояти Тріаді разом із її братиком. А якщо без неї, то він не міг протистояти нам. Крім того, ще раз змоталися (хоча без Духу сну) до цивілізації Драго.

За вказівкою Тріади ми знайшли там якесь дерево для матеріалу, з якого потрібно було виготовити цимбали. Дракони поставилися дуже відповідально до прохання і виготовили музичний інструмент такий, як треба. Матеріал для варгану знайшла Тріада у себе. А на Землі перепробували всіх відомих на той час майстрів. Лише один влаштував Тріаду. Цей фахівець виготовив нам кілька екземплярів варгану з матеріалу Тріади.

Матеріал для хангів надав Дух сну. Велес виготовив. Виявляється, не лише точність виготовлення має значення, а й сам матеріал. До Людин сунутися не ризикнули. Тепер ми раз на місяць грали на варганах та хангах. Ці інструменти дійсно могли своїм звучанням зробити все, що завгодно з обома духами. Природно, ми потім знімали вплив інструментів.

Але на цимбалах не грали. Бо за одного виду цього музичного інструменту Духів охоплював панічний страх. Минуло ще років із п'ятдесят. По ідеї за сто з лишком років можна було з глузду з'їхати, але для нас цей час промайнув, як одна мить. Можливо, це тому, що вільного часу абсолютно не було. Адже ми щодня валилися від утоми. Ми вже думали про наступне атомарне переродження.