Частина 1. Хочеш миру - готуйся до війни

Частина 1. Хочеш миру – готуйся до війни.

Нещодавно в рубці Горгони було, як на базарі: не проштовхнешся! А нині ми з Лією удвох. У кожного з наших гостей (навіть у тих, які для нас зовсім не гості) справ виявилося безліч. Що ж тепер нам робити? Здавалося б, все як у СРСР: план виконано та перевиконано. Хоча зараз нам абсолютно незрозуміло, що нам тепер робити? Повертатись додому до Неї? Чи залишитися з Тургом і допомогти йому? Та й цивілізація ельфів стала для нас рідною. Дуже шкода розлучатися, за стільки років зріднились. А скільки ж ми тут, у цьому Всесвіті прожили? Майже сорок років.

— Ліль, щось до мене не доходить. Ми з тобою жодного разу в цьому Всесвіті не застосовували атомарного переродження. Значить, нам має бути зараз близько шістдесяти. За ідеєю нам вже давно потрібне атомарне переродження.
— Я теж якось про це зовсім забула. Але я не почуваюся на середній вік. Чи вже стара? — вона з цікавістю почала розглядати своє відображення.

— Згадай Атлантиду. Нам доводилося його застосовувати через 25-30 років, щоб не зменшувалися життєві сили. А ти зараз виглядаєш чудово. 27-30 років. Але я кохаю тебе, і ти для мене як двадцяточка.
— Підлиза, — без злості парирувала Лія, — хоча й ти виглядаєш молодшим, ніж маєш. Гадаю, нам ще рано застосовувати переродження. Мене зараз інше турбує. Залишатися нам тут чи повертатися додому?

— Навіщо гадати? Зараз дізнаємось. Горгоно, закритий канал зв'язку з Володаркою Неєю!
— З'єдную, — за кілька хвилин виникла голограма Неї.
— Хочете дізнатися, що робити далі?
— Ну, звісно. А ти полетіла і нічого не сказала.
— Нахабнієш, Варваре, нахабнієш. Хоча запитання не з простих, як здається. І справа не у вашій ностальгії по домівці. На мою думку, вам зараз з ельфами розлучатися так само важко, як мені з вами. Я цей вибір лишаю за вами. Ваше рішення? — ми з Лією переглянулися.

— Не ображайся, але ми б ще на якийсь час затрималися, — відповіли синхронно, не змовляючись.
— Чудово. Я дуже сподівалася на таке рішення. В той же час я хотіла б, щоб ви повернулися. Звісно, Варвар мене знову може дорікнути в егоїзмі. Проте ситуація не однозначна. Навіть дуже неоднозначна. Бухвірн був значно старший за мене (я його знала ще, коли моя душа знаходилася в попередньому фізичному тілі).

За моєї пам'яті жодного разу такого випадку не було, щоб претендент переміг чинного Володаря. Хоча в кожному випадку, коли була спроба повалити чинного Володаря, і це ставало відомо іншим Володарям, то на цей Всесвіт починалися атаки, щоб колонізувати. Розрахунок дуже простий. Якщо Володар допустив, що у його Всесвіті з’явився ще хтось із силою Повелителя, він слабкий і недієздатний.

Адже ми відчуваємо появу розумних істот рівної сили (чи навіть меншої) у підконтрольному Всесвіті. Те, що Мор показував, як миттєво було знищено флоти дев'яти Повелителів, нікого не зупинить. Навпаки, розбурхає. Бо вважатимуть, що це монтаж. А якщо монтаж, значить, в атаку на слабака! Тобто зараз на Всесвіт Мора будуть десятки (можливо й сотні) атак інших Володарів.

Незважаючи на те, що у нього флот складається із вільних жителів, таку кількість атак йому не витримати. Конкретного підписання військового союзу з Повелителями, які володіють флотами вільних жителів, теж поки-що немає. Будь-яке прохання про допомогу має на увазі величезну компенсацію.
— Нічого собі! Це називається мирний розвиток? Та що ж ви за істоти такі жадібні?! Хіба нормальний Володар може бути таким?!

— Спокійно, Варваре, спокійно. Мені Мор до вподоби. Проте, якщо його Всесвіт колонізують, то невідомо, хто виявиться колонізатором. Може гірше за Бухвірна. Саме тому мене й цікавило ваше рішення. Звичайно, по-людськи, я хотіла б повернути вас додому. Все ж таки наражати вас на смертельну небезпеку не хочу. У Мора всього тридцять тисяч із гаком вільних жителів. Але вони мають слабке маскування, порівняно з моїми. Немає поділу кораблів за призначенням. І багато чого дуже необхідного не вистачає у його флоті.

Тому я вирішила так: якщо ви поки-що залишаєтеся у Мора, то мій флот вільних жителів надходить у повне розпорядження Гери. Хоча, якщо він базуватиметься в зетці Мора, то це приверне зайву увагу інших Володарів, з якими ми брали участь у бою. Тому мій флот перебуватиме на своєму постійному місці дислокації у бойовій готовності номер один. За наказом Гери, за кілька секунд він опиниться поряд із Горгоною.

— Неє, зачекай. Адже тоді твоя зетка залишиться порожньою. Лише основний флот буде на варті.
— Не хвилюйся, Геро. Якщо в нас у запасі виявиться хоча б тиждень часу, то мій флот вільних жителів подвоїться, а до тебе полетять ті, які вже брали участь у бою проти Бухвірна. Бій закінчиться (чи кілька боїв поспіль) і вони мають повернутись назад, на місце постійної дислокації. Це не буде надто привертати увагу Повелителів і, крім того, дозволить відразу ж поповнювати боєзапас. Хоча у флоті є кілька десятків вантажних кораблів, які безпосередньо в бою не братимуть участі, але, після повернення з бою в зетку, негайно поповнюватимуть боєзапас бойових кораблів.

Я літати з флотом не буду. А ось вам, якщо доведеться брати участь у кількох боях одночасно, доведеться розділитися. Те, що ви будете брати в полон командуючих флотів-агресорів, я не сумніваюся. Хоча будь-яку передачу знань проводьте на Горгоні.
— Є якийсь жучок, який передає тобі все, що відбувається на Горгоні?
— Дурень ти, Варваре. І жарти твої безглузді. Давно міг би вже збагнути, що корабель теж стає сильнішим, коли в ньому відбувається передача знань. Хоча він не може все самостійно застосовувати, а ось тобі дурню посилювати твої сили зможе ефективніше.
— І що в ньому стає сильнішим? Заряди руйнівніші? Чи двигуни потужніші?
— Не пересмикуй! Сам знаєш, що від корабля залежить, наскільки він зможе посилити твої можливості.

— А якщо Одіссей?
— В Одіссея не лише процесори слабші, а й його можливості. Враховуючи, що ти до нього дуже прив'язаний, вибери час, прилети додому Одіссеєм. Зробимо апгрейд і повернешся. На апгрейд піде щонайменше дві доби.
— Гаразд, я пораджусь з Одіссеєм.
— Якби я таку відповідь почула кілька років тому, то вирішила б, що в тебе дах поїхав, і обіцяв не повертатися. Радься, але тільки не затягуй, бо невдовзі у вас буде дуже спекотно. Усі полонені, яких ви захопите, мають ділитися силою не лише з вами, а й обов'язково з Мором. По-перше, він ставатиме сильнішим, а по-друге, не відчуватиме збільшення ваших сил.

— Було б добре, щоби не на одному кораблі. Менше підозр у Мора, — з якимись роздумами вимовила Лія.