Минув наш час, із ним минули Ми…
Упали на долівку камінцями,
Розсипалися шелестом трави,
Розбіглися весняними струмками.
І як би не хотілось – не збереш,
І як би не в’язалося - не зв’яжеш.
І хоч не знає серце мір та меж,
Та все ж шепоче тихо : «не накажеш».
І спересердя рветься щось в душі,
І знов шукаєш латки щоміцніше.
Так жаль, що це буває між людьми :
Минає час, а з ним минаєм ми.
.
Відредаговано: 12.07.2021