Глава 18

Pov: Назар

Після того як Ніка пішла, я щє декілька хвилин сидів на місці, й намагався зрозуміти що тільки-но сталось. Можливо й справді щось видумав собі. Та все ж я вирішив наздогнати дівчину. Потрібно вибачитись, напевне, чи ні?

Я вибіг на подвір'я, й почав шукати Ніку. Мій погляд зупинився на двох знайомих фігурах. Це була Ніка й той телепень. Я ухмильнувся. Потім до себе тихо промовив.

— А я щє й вибачитись хотів, ну да. Це вона типу відразу на дві сторони біга, то до мене, то до нього. Хм…. Розумно.

Хлопець вирішив підійти ближче, й став за деревом. Він їхньої розмови не чув, та бачив все прекрасно. Після декількох хвилин розмови Ніки з Максом, він помічав як лице хлопця стає все більш червоним. Та після того як він замахнувся для ударара, Назар навіть прикрив рот рукою. Він був здивований. З одного боку, як можна довести хлопця який тільки що захищав дівчини, до того щоб через декілька хвилин він сам вдарив Ніку. З другого боку, вона сама. Чому вона стоїть опустивши голову, не кричить, не плаче. Хоч Назар й стояв не так близько, та він зрозумів що удар хлопець не змягчував ніби він бив не дівчину,  а хлопця. Ніка все стояла з опущєною головою, й стояла. А Назар все більше розумів що вона якась не правильна. Як можна просто стояти коли об тебе витирають ноги?

Ось він помітив як дівчина швидко покидає Макса, й ледве не летить на парковку. Ну й Назар звичайно пішов швидко за нею, хоча сам не розумів чому.

Він швидко пробіг повз Макса, й побіг до свого байка, швидко завів й поїхав за дівчиною. Він намагався її наздогнати, як і той хлопець що їхав біля нього, та неміг. Він все більше розумів що дівчина якась неправильна.

— Як можна гнати з такою швидкістю?! Так щє й в місті? Не знав що скажу таке, але вона мені починає подобатись. Перша кого я бачу з такими навиками водіння. Вони навіть кращі, чім мої! — промовив хлопець сам до себе, адже наврят його хтось почує.

Через декілька хвилин, ми вже виїхали за місто. Машин тут було менше, тому я вирішив додати газу. Щоб хоть якось наздогнати цю навіжену. Макс від Назара не відставав, майже. Іноді все ж їхав позаду.

Ось Назар нажимає на газ щє більше, й починає зменшувати відстань між собою й Нікою, та коли вона до них повертається, він помітив щось попереду неї. Сам він вже починає наживати на тормоз. Перше що мелькнуло в його голові це звідкіля тут взялась ця дівчинка. Та вже через лічені секунди, він бачить як Ніка намагається загальмувати, і з тим що в неї наврят щось вийде, вона вивертає руль, й котиться по асвальті. В цей момент в нього промелькнула картина того як вони вдвох потрапляють в аварію. Через те що він почав згадувати що сталося до того як вони потрапили в аварію, перед очима почало все чорніти. Тож він теж не впоравсь з керуванням, й покотився по асвальту. Назару допомогло те що він вже майже зупинився, перед тим як впасти, тому й не постраждав. Та коли він вдарився головою, він згадав все. Повністю. Через біль і пошатування він підходить до Ніки, дивиться на нею й падає на коліна, на очах вже почали накоплюватись сльози.

— Ні, ні, ні, ні, ні. — як завороженой повтрював хлопець, тримаючи дівчину за руку — Ти не можеш так зі мною вчинити! Нік, Нікусь, відкрий очі, подивись на мене, благаю. Не залишай мене. Я все згадав, тільки не помирай. Я благаю! Ти не можеш! — хлопець потроху переходив на крик.

Назар би й далі так сидів, та його відпихнув Макс, він обережно зняв шолом з Ніки, й почав тримати її голову.

— Ееей, ей. Ти ж зараз жартуєш так, чому ти закрила очі? Ти хочеш поглузувати з мене, хочеш провчити мене? Так? Це ж жарт?! Так! Це всього лиш жарт! — запевнювавсебе хлопець. Він швидко прийшов в себе, й поліз до шиї, щоб нащупати пульс. Бліде лице Макса, побіліло щє більше — Швидка! Швидко виклич, швидку! — закричав хлопець на Назара.

Далі жоден з хлопців не пам'ятав що сталось, вони ніби уві сні сиділи біля Ніки з якої все більше й більше витікала кров. Потім вони чують як під'їжджає машина швидкої допомоги. Далі лікарня, крики лікарів що далі йти неможна. Обидва сиділи й не знали куди себе діти. Минула година, потім друга. Якась дівчина телефонувала рідним Ніки, й вже через 30 хвилин прибігли її батьки, вони не знали що й до чого. Тому коли пришли й побачили двох хлорців, спочатку зупинились, адже там був Назар, та швидко наплювали на це, й почали розпитувати що з їхньою донькою. Лєри не було, напевне навіть й не знає що сталось. Минуло щє дві години й нарешті виходить лікарь, та нічого хорошого він не міг сказати.

— Зробили все що могли, далі все залежить від дівчини. Та раджу готуватись до гіршого. Наврят вона виживе, 20/80 відсотків, й не в ліпшу сторону. Та все можливо.

Після цього мати не витримала, й тому батько відвів її до лікарів, щоб дали заспокійливе. В цей час два хлопці сиділи один навпроти одного.

— Ну що? — звернувся Назар до Макса — Рад? Це ж ти винен. Навіщо ти її вдарив!! — хлопець підійшов до Макса й підійняв його за шиворіт.

— Ей — Макс відбив руки хлопця — Я тут винен стільки ж, скільки й ти! Й не потрібно хвилюватись за нею, я бачив як ти до неї відносишся. Йди звідси!

— Не потрібно мені зараз говорити щоб я пішов геть. Ти ж сам її не дуже обожньоєш. Сам і вали!

— Я її брат! — викрикнув Макс — А ти ніхто!

— Хм — Назар ухмильнувся — Воно видно який ти брат.

Після цього обидва затихли, й нічого не говорили. Потім прийшов батько Ніки й почав виганяти хлопців, все одно сьогодні до неї не можна, прийдуть завтра. Вони сперечались, та все ж пішли.

Лєрі спочатку ніхто нічого не говорив, та коли їй про все повідомили, вона як ошпарена прилетіла в лікарню. Потім всю ніч ревіла під дверима палати Ніки.

На наступний день, хороших новин не було, все стабільно. Дозволили навідатись до Ніки, та тільки двом, звичайно пішла мати з Лєрою. Батько залишивсь, а хлопці розуміли що наврят це повинні бути вони.

В палаті всі плакали, говорили, й тому подібне. Нічого цікавого.

На третій день, з самого ранку в палату дівчини вбігає лікар, адже серцебиття дівчини падало, потім підіймалось. Та лікарі намагались, зробити все що в їхніх силах. Всіх рідних та знайомих в прямому сенсі, вигнали. Лікар сказав що повідомить якщо стан здоров'я Ніки зміниться, тому ті все ж пішли.