Глава 13

По закінченню пари, всі почали збиратись і виходити з аудиторії. В ній залишились тільки дівчата які вже хотіли вийти, і хлопці які тільки прокидались.

— Гей.  — Оля стала перед Нікою, зі злорадною посмішкою —А де обійми? Стільки років не бачились, а ти навіть не привітаєшся? — вона зробила вид, ніби засмутилась.

— Ну що ти. Я ж тільки тебе й чекаю. — весела проговорила Ніка. — Ти навіть не уявляєш як я сумувала за тобою. — схватилась за серце.

— Знач так — Оліне обличчя швидко змінилось з веселого, на жорстоке. Вона підійшла впритул до Ніки, й пихнула ту, що та аж впала на стіл, який був за нею. — Ти тут ніхто! — тикнула в не пальцем. —  Тільки спробуй потрапити мені на очі, повторю все що робила з тобою минулі роки в дитячому будинку. — Ніка зробила переляканий вигляд. Вона не хотіла показатись сильною, навпаки, боязливим дівчиськом. Вона хотіла дійти до моменту того що її почнуть бити чи щось відрізати. От тоді вона покаже себе справжню.

— Вибач — тихо промовила Ніка. Вона вже хотіла було тихо піти, та їй не дали. Дівчина летить на підлогу, а ззаді вже заливається сміхом Оля.

— Ну куди ти так швидко — говорить Оля , і сідає до валяючоїсь Ніки. Вона бере її за підборіддя. — Я ж ще не намилувалась твоїм личиком.

Оля ніби забула що останні місяці в дитячому будинку вона не те що заговорити до Ніки не могла, а й подивитись на неї. Якщо вона це зробить, то її почуть гнобити всі без винятку. Вероніки боялись, і перейти їй дорогу ніхто не хотів.

Дівчина вже замахнулась для ляпаса. Напевне, Ніка  повинна була злякатись, заплющити очі й відвернутись. Та дівчина дивилась на Олю, не відриваючи зоровий контакт. В її очах не було ні каплинки страху, та цього ніхто не помітив.

Вона вже повинна б відчивати біль на щоці, та цього не трапляється. Руку дівчини тримає Максим.

Всі дивились на це шоу з круглими очима, чому Ніка не обороняється та ще й погоджується зі всім? Лєра зрозуміла що тут щось нете. Просто так Ніку ніхто не обізве, а та не погодиться з цим, та ще й з опущеною головою. За весь час вона вперше бачить щоб Ніка перед кимось вибачалась. Її сестра щось замислила, тому Лєрі потрібно залишитись в сторонці.

Хлопці просто не вірять очам. Перше враження Ніка склала зовсім інше. До слів вони намагались прислухатись, та не всі. Тільки Макс з Артуром перекручували всі слова в голові, а коли Оля сказала за дитячий будинок вони взагалі  поблідніли. Макс звичайно потім згадав  що по її словам, вона була частою гостею дитячого будинка. Тому слухав далі. Що не скажеш про нерозуміючого нічого Артура.

— І що ти тут влаштувала? — сторого промовив Максим, тримаючи руку дівчини.

— Оу, а ось і захисник. — посміялась Оля. Вона пройшлась по ньому оцінюючим поглядом — Якщо ти кудись йшов, то йди далі й не мішай мені. — Оля хотіла висмикнути свою руку з його, та в неї це не вийшло.

— Вибачся — сурово промовив він.

— І не… — вона вже хітила почати другою рукою виймати ту що він тримав, та подивилась на його зап'ястя. — Вай. А ось і той кого наша Нікуся виглядала з віконця. Братик, прибіг помогти своїй сестричці. Як тебе там? Ти б знав як я тобі вдячна, можливо якби не ти ми б не поладнали з Нікою. Вона постійно тягала цей браслет, і потійно говорила що в вас вони парні. Хах, наче діти. Тягаєте його, начебто воно допоможе. — посміялась дівчина.

Після цього вже втрутилась Лєра, яка стояла червона від злості. Вона підійшла і швидко вихватила руку дівчини, з хватки Макса. Вона стиснула її з усієї сили, що та аж покорчилась. Дівчина нахилилась до вуха Олі, й прошептала.

— Цирк не влаштовуй. І не роби з себе королеву. Ти тут НІХТО. — промовивши це, Лєра відійшла від Олі. Та забігала очима, та потім розплилась в посмішці, й швидко підбігла до Лєри.

— Вибач. Не знала що тут є головна. Буду ознайомлена. Я пропоную тобі об'єднатись проти цих ненормальних. — промовила дівчина, з посмішкою до ушей і витянутою рукою. Начебто декілька хвилин назад нічого й не трапилось.

— Хах, — Лєра витянула свою руку, та потім вдарила ту що була навпроти. Не сильно, та так щоб Оля прижала руку до себе. Вона образливо глянула на Лєру. — Я не товаришую з неадекватними. Ну й на майбутнє, ще раз побачу біля своєї СЕСТРИ, — наголосила на останньому слові  — Твоє життя піде на дно. Я тобі це гарантую.

Лєра пройшла повз Олю, задів плечем. Вона підійшла до Ніки яка досі валялась на підлозі, посунула Макса який стояв з відкрити ртом, й підійняла Ніку. Вона разом пішли на вихід, залишивши всіх в нерозумінні.

Pov: автор

В аудиторії було тихо, поки це мовчання не перервала фиркнувша Оля. Вона пішла навихід, хлопнувши за собою дверима.

— Що це було? — прервав тишину Саша.

— Це мені здавалась, чи ти нам говорив що крім батьків в тебе нікого немає. Якщо не враховувати твою загинувшу сестру? Звідки друга? — запитав Андрій.

— Тобіж цей браслет й подарувала та сестра що померла. Що за ненормальна приперлась? — втрутився Артур. Потім знову хвилина мовчання. Та Артур вскакує. — Аааа, до мене дійшло. Я просто геній! — нахвалював себе хлопець — Ніка точно не буде такою тихою коли її обзивають, це означає  вони вже були знайомі. Потім вона зі всім погоджувалась, отже боялась її розізлити. Да це геніально! Ця новенька, в неї не все добре з головою, отже Ніка знаючи що та неадикватна намагалась зі всім погодитись. Та ненормальна придумала якусь вигадку, а Ніка підіграла. Щоб не ускладнювати ситуацію — емоційно розповів хлопець.

На нього всі покосились з поглядом, типу ти ненормальний.

— Макс?! Ау! Ти нам щось не договарюєш. — стверджувально промовив Андрій.

— Я все розповім. — видихнувши погодився Максим — Давайте поїдемо в наш будинок. — промовив це, хлопець пішов, і всі за ним.

Pov: Вероніка

Дівчата зайшли до туалету. Подивившись щоб вони були самі, Лєра видихнула.

— Хто вона? — спокійно почала Лєра.

— Пам'ятаєш я тобі розповідала про дівчинку яка найбільше глузувала й била мене? — на це Лєра тільки хитнула головою, тож Ніка продовжила — Це вона. Власною персоною — дівчина посміхнулась. На слова Ніки  в Лєри округлились очі