Глава 5

І ось пролунав свисток, після якого дві особи переглянулись, і на їхніх обличчях з'явилась коварна посмішка. 
Можливо ті хто це побачив, подумав що з ними не все гаразд.

Та в протилежній команді у всіх учасників була ця посмішка.

Після свистка всі почали грати, ось пройшла половина гри, і команда з дівчатами програє з рахунком 9:2. В цій грі переможуть ті, хто перший заб'є 10 голів.

В команді вже всі ледве можуть бігати, що не скажеш про суперників. Напевне в цьому грає роль рахунку команд.

Дівчата відразу домовились що почнуть грати, коли до перемоги суперників не вистачатиме одного гола.

Ви б бачили лице Андрія, коли в нього забрали м'яч, та ще й дівка Ніка,яка не вміє грати. Та й мало того забиває гол. Його це вибісило.

Далі команда суперників розводить м'яч, і тут вже вмішується Лєра, вона за секунду забирає м'яч, і знову таки в Андрія, і пасує Ніці. Та всі почали її блокувати, тому вона вирішила пасонути Саші. Як не як, а дівчата хотіли виграти, а не показатись крутими( ну точніш вони хотіли все відразу). Саша не втрача нагоди, й забива гол. З рахунку 9:4, вони дійшли до 9:9. І тепер блокували дівчат всі, вони зрозуміли що ті хороші гравці.

І ось Артур веде м'яч, легко проходить суперників, і через секунду м'яч летить прямо в вората, де чомусь немає воротаря, і ось він вдаряється в спину Лєри, вона швидко обертається і пасує Ніці, про яку всі забули і вона була открита, та на другому кінці поля. М'яч швидко пролітає все поле, і ось він вже в воротах суперників. Всі починають кричати, ніхто не очікував таких переможців. Лунає свисток, і всі йдуть в стрій.

— Перемогла третя команда, давайте їм поаплодуєм. Також  ви добре показали себе в перший раз, тому це піде вам на руку. Друге місце займає перша команда, ну і третє, друга. На цьому все, дуйте перевдягайтесь.

Поки тренер це говорив, постійно дививсь на дівчат. Можливо він хотів з ними поговорити, та вони швидко покинули поле.

На радість дівчат, роздягальня в них окремо від хлопців, а то розмовляти б прийшлось довгенько.

Перевдягнувшись, дівчата пішли до дому, та згадавши про машину вони пішли до неї, а там уже було й грішно не зайти в кафе. Ну і звичайно там вони зустріли знайоме лице, та це був лише Саша. Вони на нього подивились, та підходить не збирались. Лєра пошепки, почала говорити з Нікой.

— Нік, а давай без морожкі, просто воду.

— Чому, через нього?

— Можливо, частично так. Та я відразу була проти їжі.

— Знаєш, я б була проти. Та судячи з його лиця, він до нас підійде як тільки ми сядем.

— Я хочу піти не через те що він може підійти, а через те що ставитиметься по-іншому.

— А це має сенс.

Ніка швидко купила собі попити, і коли виходили, помітили ще Андрія з Артуром які підійшли до Саши, той показав на дівчат і всі подивились на них.

Лєра з Лізой пішли далі на вихід, і потім сіли в машинку, яка стояла біля кафе. За цим всім спостерігали хлопці, які в них були лиця коли ті підійшли до машини. Всі ж думали що дівчата бідні, тому й підійшли до машини щоб постояти біля неї і здатися крутими, та коли вони з легкістю відчинили двері, в них очі на лоб вилізли. Це все помітила Лєра, Ніці ж було на них байдуже.

Дома на них чекали батьки.

— Мам, тат, ми прийшли, і ми бачили вашу машину, щось ви рано.

— І тобі привіт Ніко, вже мати не рада бачить.

— Та ща. — вона швидко підійшла, і обійняла мати. Ну а Лєра на них надулась, мов про неї забули, і тому Ніка притянула її до себе з матір'ю.

За цим всім спостерігав батько, і милувавсь своїми любимими дівчатами.

— Ну все, досить цих ніжностей. Ми з матір'ю хотіли вас попередити, що нас позвала одна сім'я на день народження.

— А ми їх знаєм? — Ліза вже відійшла і не обіймалась, тому обпершись об стіну, запитала в батька.

— Ну ми з матір'ю були з ними знайомі.

— Коли мені було років 20, ми з Аліной тоді були кращими подругами, та потім ми посварились, і перестали спілкуватись. Здається вона переїхала в інше місто, і тепер знову тут, не наю чи знала вона хто я, коли запрошувала нас. Та туди ми йдем як власники прстижної компанії.

— А коли?

— Через три дні.

— Добре, якщо вам потрібні красиві і чемні доньки, ми вам гарантуєм що можем стати такими. Так Ніко?

— Ну я ще подумаю.

Далі обидві пішли по своїм кімнатам, їм задали дуже багато домашки тому вони були зайняті аж до вечора. За день вони навіть не виходили щоб поїсти, якщо Лєра лягла в ліжко і заснула, то Ніка  до неї й не дійшла.

На ранок всі прокинулись самі почали збиратись, а Ніка сиділа і дороблювала домашню. Потім швидко зібралась, і спустилась. На низу її вже чекали, Лєра кінула її ключі і вони пішли до машини. І сьогодні вони вдягались, як і потрібно було з їхнім то статусом.

Сьогодні вони прихали аж до університету, де на них дивились всі з круглими очима. Дівчата не помічаючи нікого, пішли в свою аудиторію. Де на них налетіла знову радісна Катя.

— Знаєте хто сьогодні прийде.

— Андрій, Саша і Артур. — Лєра.

— Ні. Це Максим, він теж відноситься до них, тільки приїхав з іншої країни. Він був там майже рік. А тепер знову тут.

— Ааа, добре. Ну я вас залишу, вам потібно ще про нього поговорити, а я піду.

— Ніко, ти куди. А я? Я з тобою, все одно я вже і про нього чула.

Вони тихо собі слухали викладача, і ось заходить четверо хдопців. Якщо в минулий раз вони прийшли по дзвінку, то тепер запізнились на хвилин 15.