9.Останні штрихи

Наступні дні минали напрочуд швидко. Після історії з червоною трояндою Аліса більше не отримувала дивних послань, хоча неприємний осад нікуди не зник.

Робота тим часом поглинула всіх без залишку. Терміни піджимали, тому ніхто не хотів відволікатися на зайві розмови. Кожен намагався вчасно виконати свою частину проєкту.

Невдовзі відбулося чергове спільне засідання. Команда зібралася, щоб перевірити результати й переконатися, що всі частини роботи узгоджуються між собою.

– Ну що, як у нас справи? – запитав Борис Арсенович, переглядаючи документи.

Марина першою відкрила підготовлений звіт.

– Основні розрахунки завершені. Залишилося перевірити кілька деталей і звести все докупи.

– Дані вже звірені? – уточнив керівник.

– Так. Усе сходиться, – відповіла Аліса. – Ми ще раз перевірили інформацію, помилок не знайшли.

Борис Арсенович переглянув матеріали й задоволено кивнув.

– Добре. Тоді не затягуйте. Хочу побачити готовий результат найближчим часом.

Після наради команда знову взялася до роботи.

Цього разу до завершення залишалося зовсім небагато. Данило перевіряв останні таблиці, Марина впорядковувала документи, Рита звіряла підсумкові дані, а Аліса займалася фінальним оформленням.

Робочий день непомітно наближався до завершення, коли Данило нарешті відкинувся на спинку крісла.

– Здається, це все.

Марина підняла голову від монітора.

– Тільки не кажи, що ти знову щось знайшов!

– Ні, цього разу все чисто, – усміхнувся він. – Можемо видихнути.

– Не навроч! – засміялася Рита.

Аліса ще раз переглянула готові матеріали й закрила останній документ.

– Тепер точно все. Проєкт завершений.

Усі полегшено зітхнули. Нарешті можна було перестати рахувати години до дедлайну.

Наступного дня Аліса й Данило зібрали всі матеріали та вирушили до кабінету Бориса Арсеновича.

Керівник уважно переглянув підготовлену роботу, час від часу перегортаючи сторінки та звіряючи дані.

– Що ж, – промовив він, відклавши документи. – Роботу виконано добре. Усі поставлені завдання вирішені, інформація узгоджена. Можете передати мою подяку всій команді. Усі добре попрацювали.

– Обов'язково передамо, – відповіла Аліса.

– І ще одне. Завтра можете прийти на годину пізніше. Вважаю, що після такої напруженої роботи ви заслужили трохи відпочити.

– Дякуємо, Борисе Арсеновичу, – відповів Данило.

Коли вони повернулися до свого відділу, на них уже чекала Ліза.

– Ну що, як усе пройшло? – поцікавилася вона.

– Проєкт прийняли, – повідомила Аліса.

– І бос усіх похвалив, – додав Данило.

– Я ж казала, що ви впораєтеся! – радісно вигукнула Ліза.

Марина, почувши новину, одразу повернулася до них:

– Ну що, тепер можна святкувати?

– А чому б і ні? – підтримала її Рита. – Ми стільки часу провели за роботою, що навіть нормально не відпочили разом.

– І до чого ти ведеш? – усміхнувся Данило.

– До того, що сьогодні треба якось відсвяткувати завершення проєкту.

– Підтримую! – одразу озвалася Марина. – Пропоную після роботи посидіти десь, випити пива й нарешті поговорити не про таблиці та звіти.

– Я не проти, – відповіла Аліса.

Данило лише усміхнувся.

– Тоді домовилися. Сьогодні жодних робочих питань!

– От це я розумію! – засміялася Рита.

Після кількох хвилин обговорення місця зустрічі всі повернулися до своїх справ. Робочий день добігав кінця, а попереду на них чекала заслужена перерва в компанії одне одного.