8.Чужа ревність

Ніч знову виявилася неспокійною.

Аліса довго не могла заснути. Щойно заплющувала очі, перед нею з'являвся той самий череп із дивною усмішкою. А потім лунав жіночий голос. Спочатку тихий, майже шепіт, а згодом дедалі голосніший і наполегливіший.

– Він усе одно буде мій!

Аліса різко розплющувала очі. Кімната була порожньою, але відчуття чужої присутності ніяк не зникало.

Вранці вона змусила себе зібратися й вирушила на роботу.

В офісі все було як завжди. Колеги займалися своїми справами, хтось обговорював новий проєкт, хтось поспішав закінчити звіти. Здавалося, звичайний робочий день нічим не відрізнявся від попередніх.

Аж раптом до офісу зайшов кур'єр.

– Доставка для Гученур Аліси Валеріївни, – повідомив він, звіряючись із накладною.

Дівчина здивовано підняла очі.

– Так, це я.

– Розпишіться, будь ласка.

Кур'єр передав їй невеликий пакунок і пішов.

Аліса обережно відкрила його. Усередині лежала червона троянда й маленька записка.

Вона розгорнула папірець і прочитала:

«Ти думаєш, що він покохає тебе? Яка ж ти дурепа».

– А-а-а! – раптом скрикнула Аліса.

На її крик із сусіднього кабінету вибігла секретарка Ліза.

– Що трапилося?!

Вона підбігла до Аліси й помітила, що та стоїть бліда, мов крейда, стискаючи в руках записку.

– Ти мене налякала! Я вже подумала, що тут когось убивають! Не лякай так більше!

Аліса швидко сховала записку.

– Вибач. Нічого серйозного.

– Хух, – видихнула Ліза. – Ну й налякала ти мене!

Секретарка повернулася на своє робоче місце.

До Аліси підійшли Данило й Марина.

– Що це було? – запитала Марина, поглядаючи на троянду. – І хто тобі таке надсилає?

– Не знаю, – тихо відповіла Аліса.

Данило взяв записку, яку вона поклала на стіл, і прочитав.

– Може, ти в когось відбила хлопця? – припустила Марина.

– Неможливо, – заперечила Аліса. – У мене колись були стосунки з хлопцем, але я давно сказала собі, що більше не хочу з ним зв'язуватися.

Данило чомусь відчув неприємний укол усередині. Він і сам не зрозумів, чому ця відповідь його засмутила.

Марина трохи помовчала, а потім із цікавістю подивилася на подругу.

– А якщо спробувати з дівчиною?

Аліса здивовано підняла брови.

– Там теж був гіркий досвід.

Кілька колег, які стояли неподалік, здивовано переглянулися.

– А що ви так на мене дивитеся? – запитала Аліса. – Так, я зустрічалася з дівчиною. І що?

– Та нічого! – одразу відповіла Марина. – Просто ти так сказала, ніби це якась таємниця. Он Рита теж зустрічалася з дівчатами, і все нормально.

– Підтримую, – озвалася одна з колег.

Марина раптом усміхнулася й кивнула в бік Рити.

– До речі, а чому б вам не спробувати? Вона зараз вільна.

– Ні, вона зайнята, – спокійно відповіла Аліса.

– Тобто? – здивувалася Марина. – Звідки ти знаєш?

– Вона зустрічається з моєю подругою.

Рита, яка до цього мовчки слухала розмову, нахилилася вперед, сперлася обома руками на невисоку перегородку між столами й поклала на них підборіддя.

– Насправді ми з Алісою колись намагалися побудувати стосунки, але швидко зрозуміли, що більше схожі на сестер. Тому вирішили не псувати дружбу й просто відпустили цю ідею.

Вона зробила невелику паузу й усміхнулася.

– А одного разу я зустріла її з подругою на ринку. Так і познайомилася з Нікою. І, здається, саме тоді зрозуміла, що закохалася.

– Ого! – вигукнула Марина. – А ви давно разом?

– Уже два місяці, – відповіла Рита.

– І ти мовчала?! – обурилася одна з колег.

– А що тут такого? – засміялася Рита. – Не все ж вам розповідати.

Усі засміялися, і напруження поступово зникло.

Лише Аліса не могла викинути з голови записку.

Хто її надіслав? І головне, звідки ця людина знала про її минулі стосунки?

А Данило, який стояв поруч, усе ще думав про її слова. Він хотів щось запитати, але вирішив поки що промовчати.

Після розмови колеги поступово повернулися до роботи. Аліса теж спробувала зосередитися на документах, але погляд раз у раз повертався до червоної троянди.

Вона знову розгорнула записку. Кілька слів, написаних невідомою людиною, не давали їй спокою.

– Ти впевнена, що все гаразд? – тихо запитав Данило, зупинившись біля її столу.

– Так. Просто не люблю, коли хтось втручається в моє життя.

– Якщо потрібна буде допомога, скажи.

Аліса вдячно кивнула.

Тим часом у зовсім іншому місці хтось уважно переглядав фотографію червоної троянди.

– Вона отримала послання? – пролунало запитання.

– Так. І, здається, воно її налякало.

Людина за столом ледь помітно усміхнулася.

– Добре. Подивимося, як довго вона зможе вдавати, що нічого не відбувається.

Аліса ще не знала, що троянда була лише початком.