17

Не відпускаючи дівчину з обіймів хлопець почав розповідати.

- Коли я не зміг до тебе додзвонитися. Я почекав трошки але нічого не змінилося я почав нервувати. Подзвонив до твоїх батьків вони сказали, що не можуть знайти тебе. Батько ходив у парк, тебе не було там. На квартирі твоїй теж тебе не знайшли.  Я залишив всі питання, одразу поїхав до твоїх батьків. Коли я приїхав, на вулиці знайшов кольє, яке я тобі подарував. Тут мої догадки склалися в пазл.

- Точно, я не помітила, що кольє згубила, певно тоді коли пробувала вирватися. Я вийшла з підʼїзду і йшла в парк. Біля підʼїзду стояла велика машина. Я не знала, що вона мене чекає. Я підійшла до машини, так як стояла вона займаючи багато місця. Як звідти вийшли якісь чоловіки і схватили мене. Мені дуже страшно стало, я почала вириватися, кричати. Моїх сил було мало, вони все ж чоловіки і я думала про дитину щоб нічого не сталося. Вони якусь тканину  піднесли до мого обличчя. Від того я втратила свідомість. 

Ольга  підняла руку до шиї, щоб точно перевірити чи є там кольє. Хлопець відпустив дівчину з обіймів. Встав з ліжка і пішов до вікна. В його жилах вирувала лють. Він ледь стримував в собі всі ті емоції. Максим сильно зжимав кулаки і продовжив.

- Я зрозумів, що тебе викрали. І хто це міг зробити я теж догадувався. Я одразу своїх людей підключив до цього всьо.  Подзвонив до Гліба щоб переконатися що мої догадки правдиві. Він сказав що Вероніка дома, в кімнаті спить, після вечері. Після цього мій пазл знову не складався. Ворогів в мене не було. Через пʼятнадцять хвилин він дзвонить і каже що її немає дома. Вона втекла, підкупивши охоронця. Я розказав, що вона викрала тебе. Гліб не повірив, але з тими доказами які я мав він все ж  почав вірити, що дочка змогла це зробити. Ми разом почали шукати її. Важко шукати людину яка без телефона поїхала, невідомо на якій машині. Вероніка все продумала, та і охоронець добре допоміг для неї, щоб все скрити. Тоді ми почали шукати охоронця. Все було безрезультатно. Пізніше подзвонив твій батько сказав, що є свідок, який бачив все з сусіднього будинку. Внук записав номер машини. Він передав дані батькові. Коли приїхала поліція, бабуся все розповіла що бачила. З цими даними ми почали продивлятися всі камери. 

- Певно тоді коли я крикнула то і бабуся помітила щось. Треба подякувати бабусі за пильність.

- За це не переживай, я їй вже подякував. Якщо захочеш то після лікарні, зайдемо до неї ще. 

Максим ніжно обійняв дівчину і поцілував у скроню. 

- Дякую тобі, що врятував мене. Мені було дуже страшно. Я не знала чи зможу вижити. Сильно переживала за дитину. Але сталася тримати спокій. 

- Я теж сильно переживав за тебе, на пошуки ми потратили багато часу і не мали результату. Шукали машину по номерах. На деяких камерах видно як їде за місто. Але куди не можна дізнатися. Мої люди розділилися і почали шукати по різних закинутих будівлях. Я не зміг сидіти поруч з твоїми батьками. Теж вирішив поїхати. І так поки я їхав не знаючи куди, мої хлопці знайшли Вероніку, приїхала поліція. Не знаю як я не потрапив у аварію. Моя нога була на педалі газ, я доїхав за пару хвилин. Почалась операція по порятунку тебе. Я швидко з хлопцями зайшов. Коли помітив тебе привʼязану до стільця, мокру. Помітив рану на твоєму обличчі, хотів вбити вероніку. Хотів всіх вбити хто заподіяв тобі шкоди. Я злякався коли Вероніка падала з ножем на тебе. Я сильно перелякався коли почалася кровотеча. В лікарні сказали, що ти вагітна. Життя дитини і твоє під загрозою. Мені сказали термін вагітності. Я не міг повірити, що це сталося. Ми ж все робили з захистом. У моїх думках багато питань, на які в мене не було відповіді. Чому ти не сказала, чому вирішила приховати? З цими питаннями вийшов на вулицю, сів на лавочку і просто сидів поки не прийшов Юра. Лиш тоді я прийшов до тями, від всіх новин і стресу. 

- Вибач, я мала раніше повідомити тобі цю новину. Але я боялася. І не могла наважитися розповісти. Та і ти не хотів дітей. Я мрію про дитину все дуже довго. Тому про аборт і думок не було.

Дівчина сіла на ліжко, положила долоні на живіт. І сльози потекли по щоці.

- Якби я тоді дізнався що ти вагітна, я б не чекав стільки часу. Я б був поруч. Вибач, що завдав тобі стільки бою.

- Що буде з Веронікою і тими чоловіками що були з нею?

- Човіків посадять за викрадення. Вероніка буде лікуватися в лікарні, під суворим контролем. Якби я не повівся на вмовляння Гліба, що він за нею прогляне. Всього цього могло б не статися.

- Коханий, не картай себе. Все сталося так як мало бути. Тепер ми разом. У нас буде дитина. Ми будемо найкращою сімʼєю. 

Хлопець положив руку на живіт дівчині. І поцілував у щічку. 

- Так, від сьогоднішнього дня я вас оберігатиму, кохатиму. Ви моя сімʼя про яку я довго мріяв. В нас попереду ще організація весілля. 

- Коли ти встиг купити каблучку? Вона дуже гарна.

- Каблучку я купив ще в той день коли вперше запропонував одружитися. Але тоді ти відмовила. 

- Вибач, тоді я була не готова. Ти завжди носив каблучку з собою?

- Коли я сумував з тобою діставав каблучку і думав про тебе. Думав про те як ти скажеш мені так. І цей день настав.

Дівчина голосно засміялася. І поринула в обійми хлопця.

- В тебе був хитрий план.