1

На вулиці вже вечір, зупиняється автобус на зупинці і з нього виходить дівчина. У спортивних штанах і зімʼятій футболці, без макіяжу, на голові пучок з якого стирчить волосся у різні сторони. На перший погляд дівчина яка не доглядає за собою але це перший погляд. Оля мала довгу дорогу додому, вона більше 35 годин провела в автобусі. І в автобусі якими вона їхала, не зручно було спати, сидіти. Дівчина забрала свої чемодани і направилася з останніх сил додому. Їй залишилося перейти дорогу і звернути за багатоповерховий будинок, пройти крізь парк і там її будинок. Загорівся зелений колір на світлофорі, дівчина пішла через дорогу, але по серед дороги один із чемоданів перестав їхати. Дівчина зупиняється щоб валізу взяти інакше, щоб перейти дорогу і потім подивитися що сталося. Машина, світло від фар, удар, люди. Все що запамʼятала дівчина у той вечір. 

Прокинувшись у лікарні дівчина закричала від болі, до неї одразу прибігла медсестра і сказала що зараз покличе лікаря. Лікар закінчив з пацієнтом і поспішив до нової пацієнтки.

- Добрий вечір, чудово що ви отямилися. Бо ми переживали чому ви так довго не приходили до тями. 

Розводячи руки промовив лікар.

- Лікарю що сталося? Я памʼятаю як машина їхала, і мене збила. 

Зі сльозами на очах промовила дівчина. Лікар жестом показав щоб дівчині вкололи заспокійливе та знеболююче, медсестра швидко виконала прохання боса.

- Ви отримали травму в аварії. У вас закритий перелом правої малогомілкої кісти і декілька ушибів. Ми наложили гіпс операція вам не потрібна так як перелом не сильний. Через 5 тижнів зняття гіпсу. Зараз покличу медсестру вона вас огляне і візьме декілька додаткових аналізів і завтра якщо все добре ми вас випишем.

- Лікарю, де мої речі? Ви повідомили моїй сімʼї? 

- Я скажу медсестрі і вона вам принесе все. Ні ми не змогли знайти даних про вашу сімʼю. Тому ви маєте самі повідомити їм. 

З сумом повідомив лікар і вийшов з кабінету. Через декілька хвилин прийшла медсестра. Дівчина лежачи у ліжку почала оглядати палату. Дівчина була одна у великій палаті. Палата простора, чиста і світла, на стіні навпроти ліжка висіла велика плазма, біля ліжка була приліжкова тумба з іншої сторони була шафа, а біля вікна невеликий стіл з ручками і аркушами паперу. Були ще одні двері в ванну кімнату з туалетом. Огляд дівчини перервала медсестра. 

- Добрий вечір, ваші речі. «Простягнула сумочку і одяг в якому була дівчина.» Я зараз візьму у вас кров з вени, закотіть рукав будь ласка.

- В мене було ще дві валізи. Ви не знаєте де вони?

- Ні, вас привезли з сумочкою, а де решта я не знаю.

Медсестра дуже ніжно взяла кров і вийшла з палати. Дівчина залишилася одна в палаті. На вулиці вже стемніло і з вікна видно лиш світло від ліхтарів. Дівчина дістала телефон, а він був виключений так як розрядився. Оля дістала зарядний пристрій щоб підключити телефон до живлення. Коли телефон увімкнувся вона помітила багато різних смс і телефон з дзвінків від сімʼї, друзів, і колишнього чоловіка. 

Дівчина довго не думаючи телефонує до сімʼї щоб повідомити що все добре з нею, але на очах сльози від того що вона постраждала. 

- Привіт мамо.

- Привіт доцю, де ти? Що сталося? 

Тривожно запитує мама, адже телефонувала майже сутки до дочки і не має відповіді.

- Мамо, не переживай все добре, телефон розрядився і не могла зарядити. Мамусь, тато з тобою? Тільки не хвилюйся. Я зламала ногу і зараз в лікарні. 

На одному подиху промовила дівчина. Далі мама почала розпитувати у дочки все.

Ольга все спочатку почала розповідати як вийшла з автобуса і направлялася додому але по дорозі відвалилося колесо з валізи і вона хотіла взяти по-іншому валізу але через втому і не уважність вона не помітила машину. І що не змогли лікарі знайти дані сімʼї. І що вона не приходила до тями майже сутки через втому. Мама була сумна адже сильно переживала за свою доньку.  

- Добре мамусь, йди відпочивай, завтра з батьком прийдеш до мене і заберете мене. Тільки я певно згубила свої валізи. Їх у лікарню не привезли.

Дівчина розпрощалася з сімʼєю і медсестра принесла дівчині вечерю щоб та поїла трошки. Ольга повечерявши вирішила трішки відповісти на різні повідомлення. Але їй настирно надзвонював колишній чоловік. Дівчина не хотіла з ним говорити і не мала сил для вияснення відносин, виключила телефон і заснула міцно. Зранку дівчину розбудив поліцейський, який прийшов ні світ ні зоря.

- Добрий день, Майор Стрілков. «Представився поліцейський» Я хочу взяти у вас свідчення щодо ДТП. Я вам буду задавати питання, а ви відповідайте на них. 

Серйозно промовив Майор, взяв якісь бумажки і почав щось там писати.

- Пане Поліцейський, не має на що відповідати. До водія я не маю претензій сама вина у тому що сталося. 

- Значить так і запишем що постраждала не має претензій до другої сторони. Підпишіть тут і я пішов. Гарного дня і швидко лікування. 

Дівчину здивувало швидке закриття справи, і не бажання розбиратися у всьому від поліцейського. «Він надто швидко все записав, ніби був наказ щоб все гладко пройшло. Певно якась шишка збила мене. Але всеодно мені не потрібні ці проблеми я хочу відпочити від всього.» - подумала дівчина.