Розділ 5 ЕПІЛОГ

Київ,

церемонія нагородження переможців

конкурсу «Коронація слова»

І ось нарешті настав день, коли мали нагороджувати переможців відомого конкурсу «Коронація слова». Весь письменницький бомонд з’їхався на цю подію. Чоловіки у білих сорочках і чорних смокінгах з метеликами перемовлялись між собою, деякі впевнено йшли до своїх місць з елегантно вдягеними жінками у довгі сукні, які тримали літературних діячів попід руку. Це була знакова подія для письменників , літературних критиків, яку кожен хотів відвідати.
Був серед них і нікому не відомий до цього дня загадковий літературний критик Дем’ян Безгрішний, який прийшов на церемонію нагородження з головою жюрі конкурсу Степаном Підопригорою. Степан Миколайович представив всім Дем’яна як досвідченого літературного критика, що веде непублічний спосіб життя.
Через деякий час, коли публіка всілась на свої місця, у залі вимкнули світло і почалась церемонія нагородження. Письменники змінювали одне одного на сцені, дякуючи організаторам конкурсу за можливість бути серед переможців, а також всім присутнім, що знайшли час та завітали на церемонію.
І ось на сцені з’явився черговий переможець конкурсу, і Панас Рудченко побачив перед собою на сцені тендітну дівчину з білявим волоссям та розумними сіро-блакитними очима, що виголошувала промову вдячності. В цій тендітній постаті відчувалась сила, жага до життя та неймовірно потужна життєва енергія. На мить Панас Якович навіть замилувався Євою Світлячок, адже це була саме вона.
Псевдонім «Світлячок» дуже їй личив, адже молода письменниця неначе так і світилась зсередини. Йому взагалі завжли імпонували сильні, розумні, вольові та незалежні представниці жіночої статі, та, на жаль, в його світі лише деякі могли дозволити собі відкрито бути такими. В 1890 році жінкам були відведені не найкращі місця в суспільстві. Вони мали народжувати та виховувати дітей, готувати, прибирати, ось мабуть і все. Жінки не мали права голосу як такого. В 2024 ж році все було інакше. Жінки мали право займати такі ж посади як і чоловіки. Просто нечувано і .. неймовірно!
А Єва тим часом говорила:
—Я щиро рада стояти на цій сцені, мені дуже приємно, що написаний мною твір так високо оцінили. Я вдячна за це членам жюрі, а також всім, хто мене підтримував і завжди вірив. Дякую, мої любі! Це просто неймовірний день, один з найщасливіших в моєму житті.
Спітч Евеліни вийшов щирим та душевним, публіка плескала, стоячи. Подекуди в залі чулось «Браво!», «Молодець!». Єва була вражена, і їй стало дуже приємно, що публіка її прийняла. 
Йдучи зі сцени, Єва випадково побачила в залі серед глядачів чоловіка, який сильно когось нагадував. 
«Та це ж Панас Мирний! —  подумала вона. — Та ну, звідки йому тут взятись? І привиділось же таке!».
Евеліна зійшла зі сцени, а на заміну їй вже поспішив письменник-щасливчик, якого оголосили ведучі. Решта вечора пройшла в тому ж дусі — оголошували та нагороджували переможців конкурсу. 
Після закінцення церемонії нагородження Корнація та Панас Мирний поїхали до офісного приміщення Коронації слова, де знаходився портал. Сьогодні він був відкритий. Час було повертатися додому...