Розділ 4 Друзяки Степан і Панас

А що ж наш герой з минулого Панас? Що чекало на нього в майбутньому? Вже майже місяць молодий письменник гостював у Степана Підіпригори. За цей час у Панаса Рудченка була можливість досліджувати сучасний світ, який подобався, і в той же час лякав, дивував та вражав Панаса.
Якось з ним та Степаном Миколайовичем сталась цікава пригода. Йдучи Києвом вдвох зі Стьопою (так він тепер називав нового друга) , Панас Рудченко раптом побачив біля себе підлітка в масці кота, що нявкав.
— Не дивуйтесь, Панасе Яковичу, це лише квадробери — люди, які імітують тварин.
— Навіщо?— тільки й зміг промовити Панас Мирний.
— Не знаю. І не знаю чи хтось взагалі знає. Течія така,— лояльно промовив Степан Підопригора.
Панас Рудченко багатозначно промовчав. Взагалі сучасний світ вразив його— автомобілі замість екіпажів, запряжених кіньми, літаки в небі, смартфони, найсучасніші комп'ютери, плазмові телевізори, різноманітні крутезні відеоігри. Та нікому в його сучасному світі з його смолоскипами, гасовими лампами, кінними екіпажами і не снилось таке! В майбутньому це все називалось красивим словом «прогрес».
Ба більше, останім часом Панас підсів на різні відеоігри, став геймером, як то кажуть. Про цю його нову пристрасть знав лише Степан Микойович. Навіть Коронації чоловіки, які добре потоваришували, поки що  про це не казали. Ані чичирк. Ні пари з вуст! Чоловіча солідарність у всій своїй красі!
Elden Ring, S .T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chernobyl, Babylon's Fall тощо, яких тільки сучасних чудернацьких назв відеоігр не було.
Панас Рудченко грав в багато з них, але особливо Панасу Яковичу припала до душі відеогра S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chernobyl, в якій гравці досліджували Зону відчуження.
Там на гравців чекали мутанти, бандити, різноманітні аномалії,  і для того, щоб дати їм відсіч, ця відеогра надавала понад тридцять одиниць зброї, яку можна було навіть модифікувати. Також тут були й інші фактори виживання, як от, наприклад, голод. Тож ігровий процес був захопливим та непередбачуваним, а гострі моменти просто вражали. Сидячи в вірткріслі, віртокулярах та віртшоломі, Панас Рудченко забував про все на світі! Це тобі не служба в місцевій казенній палаті в Полтаві, де все було рутинно та досить передбачувано. Ці всі предмети для занурення у відеогру залишились у голови жюрі від онука, який нещодавно приїжджав. Саме він і навчив Степана Миколайовича грати, тобто посвятив у геймерство.
На цьому розваги Степана Миколайовича та Панаса Яковича не закінчились. Одного дня пан Підіпригора повів нашого героя з минулого Панаса в Планетарій. Там чоловіки дивились фільм «Подорож Сонячною системою», який  дозволив їм зрозуміти Сонячну систему, які в ній є планети та з чого вони складаються. Панас Якович та Степан Миколайович на власні очі побачили якми є ті далекі планети, їх супутники, а величне Сонце вразило Панаса в самісіньке серце.
Як пояснив Панасу Степан Підіпригора фантастичною цю подорож зробили сучасні технології — цифрові та проєкційні системи, а також оптико-механічний проєктор. Завдяки їм глядачі в буквальному сенсі просто занурюються у космос та відчувають себе головними героями дивовижних захоплюючих подорожей Сонячною системою.
Панас і сам не помітив, як втягнувся в сучасне життя, йому почало навіть подобатись в майбутньому. Також він допоміг Степану Підіпригорі в оцінюванні рукописів. З них усіх його найбільш вразив один – твір, написаний невідомою письменницею Євою Світлячок. Рукопис висвітлював життя цікавої історичної постаті Анни Ярославівни. Одразу відчувався талант і майстерність письменниці.
На невеличкій нараді за участі  Коронації та Степана Підіпригори було вирішено, що Панас може побувати і на церемонії нагородження переможців. Для всіх він би був загадковий літературний критик Дем’ян Безгрішний.