Розділ 9. Як «нема»?

     Тим часом, у нашому звичному світі, мама Лізи вже приїхала на роботу. Чогось вона не знаходила собі місця. Несвідомий страх не давав їй можливості зосередитися на роботі. Її мучило якесь неясне відчуття тривоги. Як ніби-то з донькою щось мало статися. Щось погане, страшне. Відправивши смс-повідомлення, вона стала чекати на відповідь. Адже серед уроку дзвонити в школу не можна. Вчителі сваряться в таких випадках.

     Після смс пройшло пару годин, мати навіть прийняла декількох пацієнтів, але погане передчуття не покидало її. Чому Ліза не відповіла їй? Тепер уже  проігнорувавши те, що дочка ще має бути на уроках, мати  почала їй дзвонити. Однак, у відповідь весь час включався автовідповідач. Може, у неї телефон сів? Вона вирішила подзвонити подрузі доньки:

      - Каті, привіт, це - мама Лізи. А вона в школі?

      - Здрастуйте,   а її сьогодні немає. Я думала, що вона вдома, але в мережі її теж немає. 

      - А вона взагалі в школі з'являлася сьогодні?

      - Ні.

      - Гаразд, дякую.

      - А ви скажіть їй, що я хочу з нею поспілкуватися.

      - Добре, Каті. 

      - До побачення. 

      Мати стала надзвонювати на домашній номер. Але трубку ніхто не брав.

    Відчуття непоправного посилювалося. Матір охопив жах. Серце калатало. На обличчі виступив холодний піт. Обличчя зблідло. 

     - Що з вами? – здивовано запитала помічниця. 

     - Лізонька так і не дійшла до школи по сильному туману.  

     - І що? Може, вона зайшла в кафе або магазин. Знаєте, інколи навіть самі хороші учні прогулюють.

     - Ліза не така. Вона мені завжди чесно говорить, коли погано відчуває і хоче залишитися вдома.

     - Може, просто заблукала в тумані. Сьогодні із-за нього пів міста запізнилося на роботу. 

   - Що значить - заблукала? Але зараз вже туману немає! І вона повинна вже десь бути! Або – в школі. Або – вдома?

     - А хлопця у неї ще немає? Може, вона до нього пішла? І тому трубку і не бере?

     Старша Голубева завмерла від несподіванки. 

     - Хлопця? У неї ще немає хлопця.

     - Ви упевнені? 

     Голубева замислилася. А що вона знає про життя дочки в проміжку від кінця уроків і до її приходу з роботи? Можуть з'явитися у її дочки таємниці? Можуть. Але не від неї! Вже мамі Ліза б обов'язково розповіла про хлопця, якби він у неї з'явився. 

      - Раптом, вона саме сьогодні з кимось познайомилась? - спитала помічниця. - Дівчата, самі ж знаєте, які зараз забудькуваті! Слово за слово, та й забула про все!

      - Ні, Ліза в мене не така! - була твердо впевнена у доньці мати.

     Зараз вона була сповнена відчаю.Так що ж трапилось з донькою? Мати почала картати себе за те, що відпустила дочку саму по такому туману. Раптом її збила машина або сталося щось інше і страшне? І мала ж сьогодні вранці ще питала її, чи можна піти на другий урок! Може, дійсно, погано себе почувала? А вона, рідна мати, не приділила цьому уваги…

     Вона почала обдзвонювати медустанови і морг. Але не в дитячій, ні в дорослій лікарні, тим більше – в морзі (і слава Богу!) її дочки не було. 

    Де, де вона може бути?  А, раптом, її викрали?  Однак, якщо так, то це було зроблено марно. Викрадачі повинні були знати, що в них грошей нема. Через це, навіть, викуп вона не зможе заплатити за Лізу. То, може, викрали … на органи?  Не дай Боже!

    Мати не знала, що і думати. Материнська тривога посилювалася… Мама відчула, як шкірою поповз мороз, наче підступна гадюка. Серце стиснулось. Напевно, треба бігти у поліцію…

Привіт, мої дорогі читачі! Дуже рада Вашій підтримці цієї книги! Не забувайте підписуватись на автора та ставити вподобайки, цим Ви надихаєте автора на подальшу творчість! бажаю Вам цікавого читання!